Постанова
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 323/1862/16-ц
провадження № 61-44085 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4;
відповідач - ОСОБА_5;
представник відповідача - ОСОБА_6;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2017 року у складі судді Мінаєва М. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, а відповідач - власником суміжної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1. На межі їх земельних ділянок зі сторони відповідача встановлена огорожа з бетонних плит. Оскільки рівень належної йому земельної ділянки є нижчим за рівень земельної ділянки, що належить відповідачу, то з його сторони висота вказаної огорожі складає 2,8 м, а зі сторони відповідача - від 1,8 м до 2 м. Наявність цієї огорожі створює йому перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, оскільки не відбувається провітрювання земельної ділянки, унаслідок чого овочеві культури гинуть. Крім того, частина підпорок цієї огорожі порушена та похилена в бік його земельної ділянки, у зв?язку з чим існує загроза обвалення огорожі. Зазначав, що згоди на встановлення огорожі він не надавав, вона встановлена за відсутності проектної документації і з порушенням правил добросусідства, визначених у статті 103 ЗК України, статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд зобов?язати відповідача прибрати бетонну огорожу, яка знаходиться на межі земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_5 прибрати огорожу, що знаходиться на межі між належною йому на праві власності земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), яка належить на праві власності ОСОБА_4, та становить собою європаркан із залізобетонних плит на підпорках загальною висотою 2,8 м зі сторони земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2). Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна огорожа встановлена з порушенням правил добросусідства між землекористувачами, встановлених статтею 103 ЗК України, з порушенням санітарних норм, її висота перевищує 2 м, а частина підпорок вказаної огорожі порушена та похилена в бік земельної ділянки позивача унаслідок чого існує небезпека руйнування спірної огорожі та пошкодження майна позивача. Відповідач, як власник спірної огорожі, зобов?язаний дотримуватись вимог, встановлених правилами благоустрою, та привести належне йому майно у відповідність до чинних вимог благоустрою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна огорожа не відповідає державним будівельним нормам на момент її встановлення та на час розгляду справи судом, оскільки ця огорожа (паркан) є суцільною, вищою за 2 м, встановлена з порушенням правил добросусідства між землекористувачами, встановлених статтею 103 ЗК України. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, але при цьому він має додержуватись моральних засад суспільства, не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян (стаття 319 ЦК Україна). Відповідач зазначених вимог не дотримується, ігнорує зміни у правилах благоустрою й не приводить своє майно у відповідність з ними.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2018 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що він не здійснював самочинного будівництва і у цій справі потребують захисту саме його інтереси, як фізичної особи, а позбавлення його власності (огорожі) є необґрунтованим. При цьому посилався на відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності. Зазначав, що судами не було враховано положень частини другої статті 108 ЗК України про те, що власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати по утриманню споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
Вказував, що судами помилково застосовано будівельні норми СН 441-72 «Вказівки з проектування огорожі майданчиків і ділянок підприємств, будівель і споруд», оскільки вони не розповсюджуються на фізичних осіб.
Також зазначав, що позивачем не надано доказів того, що його майну та здоров'ю загрожує небезпека у випадку руйнування спірної огорожі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 323/1862/16-ц з Оріхівського районного суду Запорізької області.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 13 Конституції У