Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 415/671/16-ц
провадження № 61-23093св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
ПогрібногоС. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21 листопада 2016 року у складі судді Бойко С. Л. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Коротенка Є. В., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у квітні 2010 року ОСОБА_4 спричинив його дружині ОСОБА_5 тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому нігтьової фаланги першого пальця лівої кісті, що встановлено вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 28 вересня 2012 року, за яким ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за частиною першою статті 122 КК України. З вини відповідача йому завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача стосовно його дружини, яка зазнала фізичного болю, приниження гідності, позивач був змушений виконувати побутову хатню роботу, яка входила до обов'язків дружини, на власному автомобілі забезпечувати відвідування дружиною лікарів та забезпечувати необхідними ліками, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь завдану йому моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 21 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведені обставини спричинення йому моральної шкоди та пропущено строк позовної давності звернення до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведені обставини спричинення йому моральної шкоди та пропущено строк позовної давності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У лютому 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що позовна давність не поширюється на позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди. Суди при ухваленні оскаржуваних рішень безпідставно не застосували положення статей 23, 1167 ЦК України, які визначають коло осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд не усунув протиріччя у висновках оскаржуваних рішень щодо пропуску строку позовної давності. У складі колегії суддів апеляційного суду відбулася заміна, про яку йому стало відомо лише після винесення оскаржуваної ухвали від 12 січня 2017 року, у зв'язку з чим він був позбавлений прав, визначених статтею 27 ЦПК України.
У квітні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу відхилити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
У квітні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що у квітні 2010 року в результаті протиправних дій відповідача ОСОБА_5 яка є дружиною позивача, заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, у вигляді закритого перелому нігтьової фаланги першого пальця лівої кісті.
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 28 вересня 2012 року, ОСОБА_4 визнаний винним у заподіянні ОСОБА_5 тілесних ушкоджень та засуджений за частиною першою статті 122 КК України.
Позивач, на підтвердження заявлених ним позовних вимог, посилається на протиправні дії відповідача щодо його дружини ОСОБА_5, що призвело до порушення його прав як чоловіка постраждалої, в результаті чого йому завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, оскільки його дружина зазнала фізичного болю та приниження її гідності, він був змушений виконувати побутову - хатню роботу, яка, вважає, входила до обов'язків дружини, на власному автомобілі забезпечував відвідування дружиною лікарів та забезпечував ліками.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа маж право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній осо