ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2019 року
Київ
справа №804/9223/15
адміністративне провадження №К/9901/17785/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 у складі судді Чорної В.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 у складі колегії суддів: Панченка О.М. (головуючого), Іванова С.М., Чередниченка В.Є. у справі за позовом ОСОБА_2 Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою в порядку статті 267 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), в якій просила:
-визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 у справі №804/9223/15;
-зобов'язати відповідача виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 у справі №804/9223/15;
-зобов'язати відповідача протягом десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 у справі №804/9223/15.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 заяву повернуто позивачу, оскільки заявником не було надано належних доказів надсилання заяви рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачу, а також у зв'язку з пропуском встановлено процесуальним законом десятиденного строку звернення до суду із заявою в порядку ст.267 КАС України.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд погодився з висновками суду про недотримання позивачем вимог щодо надання належного доказу на підтвердження направлення копії заяви відповідачу. Натомість, зазначив про помилковість висновків суду щодо пропущення заявником процесуального строку на подачу заяви в порядку статті 267 КАС України. При цьому, суд посилаючись на ч. 2 ст. 200 КАС України вказав, що не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
Позивач оскаржила в касаційному порядку вказані ухвали та просить їх скасувати. Аргументами на обгрунтування вимог скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, а саме - ст.267 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017).
Переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до змісту частини 9 статті 267 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.
Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, разом із заявою позивачем було подано копії поштових квитанцій. Відповідно до фотокопії фіскального чека ДЦ УДППЗ "Укрпошта", в якому відображено штриховий ідентифікатор 4900048831953 рекомендованого листа, відправлення адресовано "ДЕРЖ КАЗН СЛУЖБ", 01601 Київ, дата відправлення - 18.12.2016.
Повертаючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів надсилання заяви рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачу, оскільки надана позивачем копія фіскального чеку не може вважатись таким доказом, враховуючи відсутність опису вкладення до цінного листа з відміткою поштового відділення на ньому.
Апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції про неналежність такого доказу та вказав, що з наведених в фіскальному ч