Постанова
Іменем України
7 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 154/3449/15
провадження № 51-3385км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Опанасюка О.В.,
захисника Полячука С.І.,
виправданого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015030000000195, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Бужковичі Волинської області, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області
від 24 березня 2017 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України і виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, працюючи на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Володимир-Волинського відділу (з обслуговування міста Володимир-Волинського та Володимир-Волинського району) УМВС у Волинській області, будучи службовою особою, що здійснює функції представника влади, та являючись працівником правоохоронного органу, 8 серпня 2015 року під час патрулювання з охорони громадського порядку в приміщенні МКЦ «Метелик» та поблизу нього на вул. Князя Романа, 16 у м. Володимир-Волинському умисно вчинив дії, які явно виходили за межі наданих йому повноважень, супроводжуючи їх насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, а саме - безпідставно, за відсутності умов, передбачених статтями 11, 12, 13, 14, 15, 15-1 Закону України «Про міліцію», застосував до потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заходи фізичного впливу. Зокрема, ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 удару рукою в ділянку лівого ока, й останній, падаючи на землю, вдарився потилицею об підлогу, після чого ОСОБА_2 стоячи завдав ще декількох ударів та, загнувши руки ОСОБА_3 за спину, вивів на вулицю. Перед входом в МКЦ «Метелик», перебуваючи в положенні обличчям до ОСОБА_3, ОСОБА_2 повторно застосував до потерпілого прийоми рукопашного
бою - завдав цілеспрямованого удару в обличчя, від якого ОСОБА_3 присів. Зазначеними насильницькими діями ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у виді забійної гематоми лобної ділянки справа, забійних саден спинки носа та потилиці, забійних гематом волосяної частини голови, лівої орбіти, які відповідно до висновку судово-медичного експерта від 1 вересня 2015 року № 1014 відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім того, ОСОБА_2 без попередження про намір застосувати заходи фізичного впливу завдав ОСОБА_4 цілеспрямованого удару кулаком в обличчя та, виконавши підсічку ноги, кинув чоловіка на асфальт, заподіявши тілесних ушкоджень у виді забійної рани слизової оболонки нижньої губи справа, саден та подряпин обох ліктьових суглобів, які відповідно до висновку судово-медичного експерта від 4 вересня 2015 року № 1037 відносяться до тілесних ушкоджень категорії легкого ступеня тяжкості.
Дії ОСОБА_2 орган досудового розслідування кваліфікував за
ч. 2 ст. 365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, яке супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України і виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. Виправдовуючи ОСОБА_2, суд послався на те, що суду не було надано достатніх доказів, які би свідчили про перевищення ним своїх службових повноважень та що внаслідок їх перевищення охоронюваним законом правам, інтересам потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заподіяно шкоди, яка перевищує в сто і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є для них істотною шкодою.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимоги скасувати зазначені судові рішення та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 23, 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, оскільки суд дослідив їх не повністю та з порушеннями. Стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам
ст. 419 КПК України не зазначив підстав, на яких апеляційну скаргу прокурора визнав необґрунтованою. Прокурор указує на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні технічні записи судових засідань у суді першої інстанції 19 липня 2015 року та 4 січня 2017 року. Однак апеляційний суд цей факт залишив поза увагою. Стверджує, що пункт третій примітки
до ст. 364 КК України у редакції Закону України від 13 травня 2014 року
№ 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв`язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» не тільки не розкриває відповідних ознак злочину, передбаченого цією статтею, а й входить у протиріччя із самою диспозицією статті. Зазначає, що показник виміру істотної шкоди, заподіяної, зокрема, злочином, передбаченим ст. 365 КК України, призводить до принаймні двох різних підходів у правозастосуванні, один з яких, власне, й полягає у формальному підході для визначення шкоди як істотної лише за вартісним показником.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Опанасюк О.В. підтримав касаційну скаргу прокурора.
Захисник Полячук С.І. та виправданий ОСОБА_2 вважали судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу прокурора просили залишити без задоволення.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права оцінювати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
До компетенції касаці