Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
місто Київ
справа № 607/16654/15-ц
провадження № 61-5128св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2016 року у складі судді Ромазана В. В. та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 15 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Козака І. О., Хоми М. В., Демковича Ю. Й.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_2 у жовтні 2015 року звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, у якому просив відповідно до уточнених позовних вимог визнати дійсним договір банківського вкладу (депозиту) від 26 лютого 2015 року № 010-19551-260215 «Найкращий» у доларах США, укладений між ним, ОСОБА_2, та ПАТ «Дельта Банк», на суму 2 000, 00 дол. США із процентною ставкою 5, 5 % річних (депозитний рахунок НОМЕР_1), строком дії договору до 28 вересня 2015 року, а також стягнути з відповідача на його користь суму вкладу у розмірі 2 000, 00 дол. США, за ставкою на момент введення адміністрації.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що згідно з пунктом 1.6 зазначеного договору банк відкрив вкладнику депозитний рахунок, на який на виконання умов договору ним внесено 2 000, 00 дол. США. Після закінчення строку розміщення вкладу позивач звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із вимогою про повернення коштів, однак банк направив йому повідомлення про запровадження тимчасової адміністрації та обмеження проведення виплат за депозитом. 23 вересня 2015 року ОСОБА_2 надіслано повідомлення, відповідно до якого повідомлено про нікчемність зазначеного правочину з підстав, передбачених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач, вважаючи такі дії відповідача неправомірними, просив задовольнити його позовні вимоги.
Стислий виклад заперечень відповідача
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» заперечила проти позову, просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсним договір банківського вкладу (депозиту) від 26 лютого 2015 року
№ 010-19551-260215 «Найкращий» у доларах США, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» на суму 2 000, 00 дол. США із процентною ставкою 5, 5 % річних (депозитний рахунок НОМЕР_1).
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що зазначений договір банківського вкладу (депозиту) укладений між сторонами не у період дії у ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації, яку запроваджено з 03 березня 2015 року. Перерахування коштів 26 лютого 2015 року третьою особою ОСОБА_3 на депозитний рахунок у розмірі 2 000, 00 дол. США, відкритий ОСОБА_2 на виконання умов спірного правочину, не є підставою для визнання його нікчемним, оскільки такі дії не свідчать про перевагу (пільгу) кредитору, прямо не встановлену для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Відповідач на виконання умов спірного правочину провів зарахування коштів на депозитний рахунок, який був відкритий позивачу та продовжував користуватися ними тривалий час.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 15 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02 березня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» про визнання дійсним договору банківського вкладу відмовлено.
Рішення Апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведений договір банківського вкладу (депозиту) є дійсним. Разом з тим, апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту і що суд, таким чином, неправильно ухвалив рішення про визнання дійсним договору банківського вкладу.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у червні 2016 року, ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» просило скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 15 квітня 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про дійсність договору банківського вкладу є необґрунтованими, без застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, зроблені на припущеннях. Такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Оскаржуваний договір укладений з порушенням пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк» протокол від 20 березня 2013 року № 14 (далі - Правила), відповідно до якого зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Проте грошові кошти за оскаржуваним договором внесені третьою особою, а не вкладником. Із наведеними Правилами вкладник ознайомлювався під час укладення договору банківського вкладу.
Також заявник зазначає, що оскаржуваний договір укладений з порушенням правил статті 1162 ЦК України та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Позивач не довів, що грошові кошти внесені на рахунок ним, а не третьою особою ОСОБА_3, який здійснював переказ грошових коштів, та яким заявлено вимогу до кредитора. До заперечень проти позову заявник надав суду першої інстанції витяг з додатка № 6 до наказу № 813, яким підтверджується застосування наслідків нікчемності правочину та повернення ОСОБА_3 суми вкладу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Позивач зазначає, що умови договору не передбачають пільг та переваг для вкладника, а тому він не є нікчемним; договір не містить застережень щодо неможливості зарахування грошових коштів, які надійшли до банку на ім'я вкладника від третьої особи.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено договір № 010-19551-260215 строкового банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» в доларах США, на виконання умов якого перераховано на від