Постанова
Іменем України
16 січня 2019 року
місто Київ
справа № 587/95/15-ц
провадження № 61-3453св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» на рішення Сумського районного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року у складі судді Куца В. І. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Бойка В. Б., Семеній Л. І., Шевченка В. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у січні 2015 року звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська»
(далі - ТОВ «АФ «Косівщинська», товариство), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з ТОВ «АФ «Косівщинська» 2 197, 27 грн, з яких: 1 671, 14 грн - заборгованість з орендної плати
за 2011-2013 роки, 99, 99 грн - 3 % річних, 426, 14 грн - інфляційне збільшення заборгованості, просила розірвати договір оренди землі від 05 січня 2005 року, укладений між нею та ТОВ «АФ «Косівщинська».
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 05 січня 2005 року між нею, ОСОБА_1, та ТОВ «АФ «Косівщинська» укладений договір оренди землі, згідно з умовами якого вона надала відповідачу у строкове платне користування належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 2, 72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років.
01 січня 2009 року між названими сторонами укладено додатковий договір до договору оренди землі від 05 січня 2005 року, за умовами якого збільшено плату за користування земельною ділянкою з 442, 00 грн до 1 083, 75 грн за рік.
На підставі договору оренди землі від 05 січня 2005 року відповідач користувався належною позивачу земельною ділянкою протягом періоду з грудня 2006 року до грудня 2013 року.
Незважаючи на вимоги ОСОБА_1, товариство систематично, протягом двох платіжних періодів підряд не виплачувало позивачу орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди землі від 05 січня 2005 року.
З урахуванням орендної плати, визначеної умовами договору оренди землі та додаткового договору до нього, несвоєчасно виплаченої у 2013 році суми за користування земельною ділянкою за 2011-2013 роки, станом на грудень 2013 року відповідач повинен був сплатити ОСОБА_1 3 % річних, що становить 99, 99 грн, 426, 14 грн інфляційного збільшення заборгованості, а разом 2 197, 27 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
ТОВ «АФ «Косівщинська» не визнало пред'явлений до нього позов, у лютому 2015 року звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому, уточнивши позовні вимоги, просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь понесені збитки в сумі 13 613, 26 грн.
Відповідач обґрунтовував вимоги зустрічного позову тим, що згідно з умовами пункту 29 укладеного між сторонами договору оренди землі від 05 січня 2005 року орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватись земельною ділянкою.
Незважаючи на наведене, 28 грудня 2012 року ОСОБА_1 передала земельну ділянку, що є предметом укладеного між сторонами договору, у користування третій особі, Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІС-УКРАЇНА»
(далі - ТОВ «АВІС-УКРАЇНА»).
На підставі укладеного між ними договору оренди землі від 01 вересня 2011 року ТОВ «АВІС-УКРАЇНА» фактично використовує належну позивачу земельну ділянку, зокрема, у 2013 році орендована земельна ділянка засіяна кукурудзою, а у 2014 році - соєю.
Дії ОСОБА_1 щодо передачі земельної ділянки у користування іншій особі, на переконання товариства, є протиправними, оскільки порушують право ТОВ «АФ «Косівщинська» на користування зазначеною земельною ділянкою. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ «АВІС-УКРАЇНА» та орендодавцями, у тому числі й ОСОБА_1
ТОВ «АФ «Косівщинська» у 2013 році планувало засіяти належну ОСОБА_1 земельну ділянку соняшником та отримати 4 273, 44 грн прибутку, а у 2014 році планувало засіяти спірну ділянку пшеницею та отримати 9 339, 82 грн прибутку. У зв'язку з цим загальна сума упущеної вигоди (збитків) ТОВ «АФ «Косівщинська» за 2013-2014 роки становить 13 613, 26 грн.
За 2013 рік товариство сплатило ОСОБА_1 925, 79 грн (з урахуванням утриманого ПДФО) орендної плати за користування її земельною ділянкою з урахуванням індексу інфляції, а також частково сплатило в рахунок майбутніх виплат 514, 77 грн, разом - 1 440, 56 грн.
Оскільки ТОВ «АФ «Косівщинська» не могло використовувати належну позивачу земельну ділянку сільськогосподарського призначення у зв'язку з незалежними від нього обставинами, через порушення ОСОБА_1 умов договору, товариство відповідно до закону повинно бути звільнене від орендної плати за 2013-2014 роки.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ТОВ «АФ «Косівщинська» через їх необґрунтованість.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що орендна плата за користування земельною ділянкою ТОВ «АФ «Косівщинська» за 2011 рік та за 2012 рік виплачена позивачу з порушенням визначених договором строків, проте у повному обсязі з нарахуванням інфляційних втрат та пені, за 2013 рік сума виплачена своєчасно і в повному обсязі. Порушення визначених договором строків виплати орендної плати за 2011-2012 роки не є систематичною несплатою орендної плати, тому ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі від 05 січня 2005 року та стягнення 2 197, 27 грн заборгованості з орендної плати, 3 % річних та інфляційного збільшення заборгованості за його необґрунтованістю. Сам факт несвоєчасної виплати орендної плати за користування земельною ділянкою не свідчить про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов'язань і не може бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.
В частині вирішення зустрічного позову суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду цієї справи ТОВ «АФ «Косівщинська» надало докази на підтвердження того факту, що саме воно користувалось належною позивачу земельною ділянкою протягом 2013-2014 років. У вигляді упущеної вигоди можуть бути відшкодовані лише ті доходи, які б могли бути реально отримані. Відповідач не надав суду належних доказів можливості отримання реальних доходів, а надав лише розраховані за середніми статистичними показниками уявні розрахунки бажаних, але не реальних доходів, які начебто товариство могло б отримати, тому суд не взяв до уваги такі розрахунки. У судовому засіданні не було встановлено і відповідач не надав суду відповідних доказів, що в 2013-2014 роках ТОВ «АФ «Косівщинська» не користувалось та не могло користуватись належною позивачу земельною ділянкою і що саме нею в той час користувалось ТОВ «АВІС-УКРАЇНА», тому відсутні правові підстави для стягнення з позивача на його користь 1 440, 56 грн виплаченої орендної плати за 2013 рік з урахуванням її переплати. Судом не встановлено порушення прав та завдання збитків ТОВ «АФ «Косівщинська» з вини позивача.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року рішення Сумського районного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що на день звернення до суду з цим позовом права позивача фактично відновлені, у подальшому аналогічних порушень відповідачем допущено не було. Оскільки ТОВ «АФ «Косівщинська» не довело, що не обробляло та не могло обробляти протягом 2013-2014 років земельну ділянку ОСОБА_1, то відсутні правові підстави для повернення сплаченої товариством на користь позивача орендної плати за 2013 рік.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1
У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову її, ОСОБА_1, задовольнити вимогу про розірвання договору оренди землі; в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «АФ «Косівщинська» оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено неправильний висновок щодо відсутності факту систематичної несплати ТОВ «АФ «Косівщинська» заявнику орендної плати за користування її земельною ділянкою, зокрема за 2011 та 2012 роки. Судами не досліджено та не застосовано належним чином умови договору оренди землі, що стосуються строків виплати орендної плати. Зважаючи на наведене, на переконання заявника, до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12. Доказів відсутності вини у несплаті орендної плати за користування земельною ділянкою у 2011, 2012 роках ТОВ «АФ «Косівщинська» суду не надало, а тому, на переконання заявника, відповідач порушив істотну умову договору, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалення нового рішення у цій частині.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 ТОВ «АФ «Косівщинська» просило відхилити зазначену скаргу, судові рішення в оскаржуваній частині залишити без змін. Товариство зазначає, що твердження про систематичне невиконання вимог договору оренди землі не відповідає обставинам справи та є надуманим. Застосування індексів інфляції за 2006-2009 роки до суми орендної плати, визначеної у 2010 році, є неприпустимим, грубо порушує права та може завдати значних збитків ТОВ «АФ «Косівщинська».
Короткий зміст вимог касаційної скарги ТОВ «АФ «Косівщинська»
ТОВ «АФ «Косівщинська» також у травні 2016 року звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Сумського районного суду Сумської області від 15 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову товариства, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог зустрічного позову, в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ТОВ «АФ «Косівщинська»
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що ОСОБА_1, передавши земельну ділянку в користування ТОВ «АВІС-УКРАЇНА», вчинила дії, які перешкодили ТОВ «АФ «Косівщинська» користуватись орендованою земельною ділянкою, що є порушенням вимог абзацу 4 частини другої статті 34 Закону України «Про оренду землі» та пункту 29 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та товариством. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки доказам передачі ОСОБА_1 земельної ділянки у користування ТОВ «АВІС-УКРАЇНА» та отримання нею доходів від передачі ТОВ «АВІС-УКРАЇНА» земельної ділянки в оренду, довідці Відділу статистики у Сумському районі Головного управління статистики у Сумській області від 31 березня 2015 року № 45-12-106ПІ, в якій відображені економічні показники, розраховані по звітності товариства
за 2013-2014 роки. На переконання товариства, судами першої та апеляційної інстанції зроблено необґрунтований висновок, що ТОВ «АФ «Косівщинська» користувалось земельною ділянкою ОСОБА_1 у 2013, 2014 роках. Судами першої та апеляційної інстанцій не проаналізовано поняття «упущена вигода», а тому зроблено безпідставний висновок про непідтвердження орендарем розміру упущеної вигоди.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «АФ «Косівщинська».
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «АФ «Косівщинська» ОСОБА_1 просила відхилити зазначену касаційну скаргу, судові рішення в оскаржуваній частині залишити без змін. ТОВ «АФ «Косівщинська» не довело, що не обробляло та не могло обробляти орендовану земельну ділянку у 2013, 2014 роках, а тому відсутні правові підстави повернення орендної плати, отриманої ОСОБА_1
ІІІ. Відомості про рух справи у судах касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого 24 січня 2000 року на підставі рішення Косівщинської сільської ради від 20 січня 2000 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, відведеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2, 72 га, розташованої на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.
05 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АФ «Косівщинська» укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 18 грудня 2006 року в Сумському районному відділі Сумс