Постанова
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 462/549/17
провадження № 61-37697св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - державний нотаріус Другої Львівської державної нотаріальної контори Шевців Оксана Григорівна
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року, у складі судді Кирилюк А. І., та постанову апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року, у складі колегії суддів: Бойко С. М., Савуляка Р. В., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ :
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_5, третя особа - державний нотаріус Другої Львівської державної нотаріальної контори Шевців О. Г., про визнання права належності власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позову, з урахуванням його уточнення, ОСОБА_4 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат - ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина - частина квартири АДРЕСА_1.
Позивач звернувся до нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено, оскільки він є спадкоємцем другої черги за законом, а спадкоємцем першої черги є син спадкодавця - ОСОБА_5, який прийняв спадщину, вчасно подавши нотаріусу відповідну заяву.
ОСОБА_4 зазначав, що померлий із сином не проживав, оскільки вони з його матір'ю розлучились незадовго після його народження, та ніяких зв'язків з ним не мав. Спадкодавець постійно важко хворів та потребував догляду. Позивач спільно проживав з ОСОБА_7 та був єдиним, хто піклувався ним та матеріально підтримував його аж до самої смерті, а тому відповідач не має права на спадкування майна померлого.
Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити, рішення нотаріуса скасувати та визнати за ним право власності на спадкове майно.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 грудня
2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що спадкодавець не оформлював свого волевиявлення щодо успадкування належного йому майна саме позивачем. Відповідач, як рідний син спадкодавця, є спадкоємцем першої черги за законом. Ним вчасно та в установленому законом порядку було подано заяву про прийняття спадщини після померлого. Наявності підстав для усунення відповідача від права на спадкування позивачем не доведено.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на обов'язок відповідача, як повнолітнього сина, утримувати свого батька, який потребував догляду у зв'язку з тривалою хворобою. Заявник стверджує, що відповідач свідомо ухилявся від обов'язку по догляду за батьком та надання йому матеріальної допомоги, а тому наявні підстави для усунення його від права на спадкування за законом, що однак було залишено поза увагою судами попередніх інстанцій.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати