Постанова
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 159/2298/16-ц
провадження № 61-5664св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Поворська туберкульозна лікарня обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання Волинської обласної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 липня
2016 року у складі судді Василюк О. С. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів:
Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Киці С. І.,
ВСТАНОВИВ :
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Поворської туберкульозної лікарні обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання Волинської облдержадміністрації (далі - Поворська туберкульозна лікарня), в якому просила визнати відмову у прийнятті її на роботу незаконною та зобов'язати керівника Поворської туберкульозної лікарні обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання прийняти її на роботу на посаду завідувача відділенням і укласти з нею трудовий договір.
Позов мотивовано тим, що 07 травня 2016 року позивач звернулася до в.о. головного лікаря Поворської туберкульозної лікарні з метою працевлаштування на посаду завідувача відділенням лікарні. Спочатку керівник погодився прийняти її на роботу, але повідомив із посиланням на те, що повинен погодити це питання у м. Луцьку. 20 травня 2016 року в усній формі їй відмовлено у прийнятті на роботу, а для одержання вмотивованої відмови запропоновано звернутися з письмовою заявою.
26 травня 2016 року позивач вдруге звернулася до в.о. головного лікаря з метою працевлаштування, він погодився прийняти її на роботу з 01 червня 2016 року, видав направлення для проходження медичного огляду, та запропонував після проходження медогляду виходити на роботу.
Разом з тим, після проходження медичного огляду 01 червня 2016 року в.о. головного лікаря не допустив її до роботи.
Позивач посилалась на те, що відмова у прийнятті на роботу є незаконною, оскільки вона має відповідну кваліфікацію та досвід роботи більше 10 років на посаді завідувача відділенням, ця посада у Поворській туберкульозній лікарні є вакантною, що є підставою для зобов'язання керівника прийняти її на посаду завідувача відділенням, шляхом укладення трудового договору.
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 27 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відмова головного лікаря у прийнятті на роботу позивача, зроблена в межах його компетенції згідно посадової інструкції, з врахуванням обґрунтованості у виробничій потребі посади завідувача туберкульозної лікарні, а також необхідністю майбутнього скорочення ліжкового фонду і скорочення особового складу працівників установи. Дана відмова не пов'язана з наявністю у позивача дитини віком до трьох років. Отже, відмова у прийнятті на роботу є правомірною, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 30 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано незаконною відмову у прийнятті на роботу ОСОБА_4
Зобов'язано керівника Поворської туберкульозної лікарні обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання Волинської облдержадміністрації укласти трудовий договір про прийняття ОСОБА_4 на посаду завідувача відділення Поворської туберкульозної лікарні обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання Волинської облдержадміністрації з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року Касаційну скаргу Поворської туберкульозної лікарні обласного територіального медичного протитуберкульозного об'єднання Волинської облдержадміністрації задоволено частково. Рішення апеляційного суду скасовано з передачею справи до цього ж суду на новий розгляд.
За результатами нового апеляційного розгляду, ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов'язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, котрих в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію, тощо). Тобто, перелік обов'язку роботодавця укласти трудовий договір з працівником за правилами КЗпП України є вичерпним і такого обов'язку відповідач не порушував. Із дискримінаційною ознакою відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_4 не пов'язана. Суд першої інстанції, встановивши, що рішення роботодавцем про відмову позивачу у прийнятті на роботу прийнято у зв'язку з відсутністю виробничої потреби у прийнятті на роботу завідувача відділенням Поворської туберкульозної лікарні, обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
У касаційній скарзі, ОСОБА_4, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що доводи відповідача про відсутність виробничої потреби у прийнятті на посаду завідувача відділенням спростовуються штатним розписом, у якому передбачена така посада, яка є вакантною. Згідно з пунктами 2.17, 2.18, 2.2.8, 3.7 Посадової інструкції головного лікаря Поворської туберкульозної лікарні, головний лікар складає, подає на затвердження штатний розпис, однак у даному випадку зміни до штатного розкладу не внесені, рішення про скорочення штату працівників компетентним органом не було прийняте.
При ухваленні рішень, судами неправильно застосованонорми матеріального права, не враховано вимог Постанови Кабінету міністрів України від 03 квітня 1993 року №245 «Про роботу працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій затверджених наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінфіну від 28 червня 1993 року №43.
Оскільки головний лікар Юрчик Р. В. відноситься до категорії керівників та згідно його посадової інструкції не лікує хворих, а у лікарні інших лікарів, які б лікували хворих не було, суди безпідставно не звернули уваги на вказані обставини та відмовили у позові.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач не погодився з доводами позивача та просив залишити ухвалені у справі рішення судів без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що пров