ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 915/512/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй– головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р.
у складі колегії суддів: Н. С. Богацька - головуючий, Я. Ф. Савицький, А. І. Ярош
за позовом Національного банку України
до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
ВСТАНОВИВ:
1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень
Національний банк України (далі – позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в якій просив суд, в рахунок часткового погашення заборгованості акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" за кредитним договором №19 від 03.03.2009р. (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в сумі 2 674 478 038,00 грн., звернути стягнення на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі – ТОВ "Приватофис", відповідач) - предмет іпотеки за іпотечним договором №45 від 30.07.2014р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №3356, а саме: нежитлові приміщення підвалу загальною площею 1747,8 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ.А-9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 59452748101, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, буд.17/11, що належить йому на праві власності на користь Національного банку України; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 6 125 903,00 грн. без ПДВ.
06 серпня 2018 року ТОВ "Приватофис" звернувся з клопотанням, в якому просив суд зупинити провадження у справі №915/512/18 до вирішення справи №910/7913/18 за позовом ТОВ "Приватофис" до Національного банку України про розірвання іпотечних договорів, укладених між ТОВ "Приватофис" та Національним банком України, якими забезпечувалося виконання зобов'язань АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №19 від 03.03.2009р.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.09.2018р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в підготовчому засіданні та в мотивувальній частині ухвали зазначено про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Приватофис" про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ "Приватофис" звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.09.2018р. у справі № 915/512/18 про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Приватофис" про зупинення провадження у справі та постановити нове рішення про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/7913/18.
2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. у справі №915/512/18 апеляційну скаргу ТОВ "Приватофис" на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.09.2018р. та додані до неї документи повернуто скаржнику.
Ухвала обґрунтована нормами п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суд апеляційної інстанції вказує на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала про відмову в зупиненні провадження у справі, оскарження якої не передбачено ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, що виключає можливість апеляційного перегляду такої ухвали.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Приватофис" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. у справі №915/512/18 та направити справу № 915/512/18 до Південно-західного апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.
Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 3, 7, 255 Господарського процесуального кодексу України, ст. 129 Конституції України.
ТОВ "Приватофіс" в касаційній скарзі посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №18/1544-10, якою, на думку заявника, передбачено можливість апеляційного оскарження, як позитивної ухвали, так і негативної ухвали з одного й того ж питання.
Крім того, відповідач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України наголошує на праві ТОВ "Приватофис" на апеляційне оскарження ухвали про відмову в зупиненні провадження у справі.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Національний банк України просить залишити ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. у справі №915/512/18 без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Позивач зазначає, що ст. 255 Господарського процесуального кодексу України містить чітку і пряму заборону на оскарження ухвали про відмову у зупиненні провадження у справі.
Також, позивач вказує на те, що на відміну від справи №18/1544/10, де Великою Палатою Верховного Суду було врегульовано конфлікт приписів ст.ст. 255 та 331 Господарського процесуального кодексу України, у даній справі немає конфліктуючих процесуальних норм.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких – не допустити безладного перебігу судового процесу (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України", заява №24402/02).
Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресу