ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 916/24/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. – головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК ГАММА"
на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 (колегія суддів у складі Поліщук Л.В. головуючий, Мишкіна М.А., Аленін О.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК ГАММА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дельта Груп"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном
позивача: Гніздовська О.М. (ордер від 03.09.18),
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕК ГАММА" (далі-позивач), просило зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Дельта Груп" (далі-відповідач) звільнити приміщення № 533, яке знаходиться за адресою: м.Одеса, площа Грецька, буд. 3/4 (далі-Приміщення), а також стягнути з відповідача 30 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатніх правових підстав займає Приміщення чим порушує права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2018 (суддя Демешин О.А.), позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1600,00 грн. судового збору та 15 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2018 стягнуто з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Оскарженою постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, вказані рішення суду першої інстанції скасовані та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що суд апеляційної інстанції порушив принципи змагальності сторін та диспозитивності, а його висновки про те, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав, оскільки повинен був захищати свої права шляхом пред'явлення віндикаційного позову згідно статті 387 Цивільного кодексу України, є такими, що суперечать правовим позиціям викладеним у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15 та постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/23/17. Крім того, позивач вказує на понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката, які виникли у зв'язку з оскарженням постанови суду апеляційної інстанції у розмірі 14 000,00 грн., докази понесення яких він надасть протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач є власником Приміщення, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Також судом першої інстанції встановлено, що Приміщення займає відповідач без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим 05.12.2017 позивач направив відповідачу претензію № 1 про усунення перешкод у його користуванні, яку відповідач залишив без задоволення.
Цим судом встановлено і те, що відповідачем був отриманий відповідний лист кур'єрської служби (т.1, а.с.137), саме за адресою, за якою зареєстровано право власності позивача на Приміщення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки власником Приміщення є позивач, а у відповідача відсутні документи, які б дозволяли йому користуватися та займати Приміщення, тому він чинить перешкоди позивачу у його користуванні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове, про відмову в позові, апеляційний суд, свій висновок мотивував, тим, що до суду апеляційної інстанції відповідачем надано докази про те, що спірне Приміщення займає інша особа – ПП «Гранд Іншур», а отже позивач є власником, який не володіє ним, тому у позові відмовив через невірно обраний спосіб захисту порушеного права.
Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
У відповідності до статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При цьому положення статті 391 вказаного Кодексу підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Подібна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення іншою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Подібна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/23/17, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, а подані позивачем докази свідчать, що Приміщення займає відповідач.
За вказаних обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно займає Приміщення, оскільки у нього відсутні будь-які документи, які б дозволяли йому ним користуватися.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що Приміщення зареєстроване