ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 916/635/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання – Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чорноморської міської ради Одеської області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 (головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.) та на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 (суддя – Цісельський О.В.)
за позовом Чорноморської міської ради Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна Механізована колона №19"
про стягнення збитків,
ВСТАНОВИВ:
Чорноморська міська рада Одеської області (далі – позивач, Рада) звернувшись в суд з позовом, просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна Механізована колона №19" (далі – відповідач) збитки у вигляді неодержаних доходів від орендної плати за землю у розмірі 1 450 830,52 грн.
Ці вимоги мотивовані тим, що відповідач користується земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м.Чорноморськ, вул.Віталія Шума, 4-А (далі – спірна земельна ділянка), за відсутності правовстановлюючих документів. Заявлена до стягнення сума збитків, визначена в акті про визначення обсягу збитків від 20.09.2017, затверджена рішенням виконавчого комітету Ради від 26.10.2017 №374.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, виходив з того, що користування спірною земельною ділянкою відбувається на підставі діючого договору оренди, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТЕХ», котре сплачує орендні платежі.
Крім того, суд зазначив, що між ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» та відповідачем укладено договір суборенди спірної земельної ділянки.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення залишено без змін.
Апеляційний суд визнав помилковим посилання суду на договір суборенди, оскільки на момент укладення зазначеного договору орендні правовідносини між Чорноморською міською радою Одеської області та ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» припинилися, у зв’язку з набуттям нерухомого майна відповідачем.
У касаційній скарзі позивач просить рішення та постанову у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач зазначає, що поза увагою судів залишено набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, що свідчить про порушення статті 120 Земельного кодексу України і статті 377 Цивільного кодексу України, судами не надано належної оцінки доказам, поданим сторонам щодо переходу права власності на будівлю виставкового центру до відповідача, не враховано рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2016 у справі №916/2283/16, яким встановлено факт припинення правовідносин за договором оренди між Чорноморською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБУДТЕХ", прийнято до уваги договір суборенди, який не відповідає статті 774 Цивільного кодексу України і статті 8 Закону України "Про оренду землі", порушено норми матеріального права, оскільки отримавши у власність об'єкт нерухомого майна, відповідач зобов'язаний належним чином оформити права користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Предметом даного позову є вимога позивача стягнути з відповідача збитки, завдані використанням у період з 25.09.2014 по 31.08.2017 земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у розмірі 1 450 830,52 грн., котрий визначено в Акті від 20.09.2017 і затверджено рішенням виконавчого комітету Ради від 26.10.2017 №374.
Приймаючи рішення у справі місцевий суд виходив з того, що спірна земельна ділянка за договором оренди від 17.07.2008 надана у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Євробудтех" строком на 49 років, котрий і є правомірним користувачем спірної земельної ділянки. Разом з цим суд встановив передачу в суборенду спірної земельної ділянки відповідачеві за договором від 01.11.2016, що в сукупності виключає покладання на останнього такої міри відповідальності як стягнення збитків. При цьому суд відхилив посилання позивача на те, що договір оренди є розірваним за рішенням Ради від 25.11.2016, через те, що доказів реалізації цього рішення шляхом продажу спірної земельної ділянки відповідачеві у зв'язку з набуття ним права власності на об'єкти нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, матеріали справи не містять. За вказаних висновків суд відмовив у застосуванні позовної давності за заявою відповідача.
Апеляційний господарський суд, прийнятою у справі постановою вказане рішення змінив, вказавши, що мотивувальна частина викладається в редакції цієї постанови. Апеляційна інстанція, враховуючи перехід права власності на об'єкт нерухомості від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудтех" до відповідача, визнала, що до останнього перейшло і право орендаря за договором від 17.05.2008, котрий припинив свою дію щодо попереднього орендаря, проте продовжує діяти щодо відповідача. Тому суд визнав, що користування без правовстановлюючих документів у справі не доведено, а тому відхилив посилання місцевого суду на договір суборенди від 25.11.2016, відмовив в застосуванні позовної давності.
Підстави для скасування прийнятої у справі постанови відсутні з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частиною першою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
За положеннями частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Аналіз положень наведених но