П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2019 року
м. Київ
Провадження № 11-793сап18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мамонової І. В.,
учасники справи:
представники скаржника - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представник Вищої ради правосуддя - Русакова І. Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_6 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 05 червня 2018 року № 1735/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17, і
ВСТАНОВИЛА:
03 липня 2018 року ОСОБА_6 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 05 червня 2018 року № 1735/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 «Про притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності».
На обґрунтування скарги ОСОБА_6 зазначила, що ВРП протиправно погодилася з рішенням її Третьої Дисциплінарної палати про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з відкриттям нею провадження у справі № 759/7454/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Гуель парк» (далі - ТОВ «Гуель парк») до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків, оскільки рішення дисциплінарного органу ухвалено з численними порушеннями норм законодавства.
Зокрема, дисциплінарна скарга та ухвала про відкриття дисциплінарного провадження не містили жодного посилання на порушення суддею правил підсудності та відкриття провадження після перегляду судових рішень апеляційним судом, а тому оскаржуване рішення ВРП та рішення її дисциплінарного органу винесені за межами обставин та підстав, визначених у дисциплінарній скарзі та ухвалі про відкриття дисциплінарного провадження, що свідчить про перевищення суб'єктами оскарження своїх повноважень.
На думку скаржника, ВРП та її Третя Дисциплінарна палата дійшли безпідставних висновків стосовно наявності в діях судді ознак умисного порушення принципу рівності сторін при розгляді цивільної справи. Зокрема, наявність шести позовних заяв, поданих ТОВ «Гуель парк» до Святошинського районного суду міста Києва (п'ять із них повернуто за заявою позивача, окрім тієї, яка була розподілена на суддю ОСОБА_6), жодним чином не може свідчити про те, що суддею умисно порушено принцип рівності сторін, оскільки вона позбавлена можливості впливати на будь-яку сторону щодо кількості поданих до суду заяв, а підтримка ВРП тверджень дисциплінарного органу щодо зацікавленості ТОВ «Гуель парк» у розгляді справи саме суддею ОСОБА_6 є грубим порушенням основоположних свобод, у тому числі принципу презумпції невинуватості. Відкриття провадження за альтернативною підсудністю, що обрана позивачем у справі № 759/7454/17, не може порушувати прав відповідачів у цій справі, навіть якщо їх кількісно більше, ніж позивачів. При цьому відкриття провадження на підставі встановлення місця проживання одного з відповідачів за паспортом та довідкою форми № 3 не свідчить про вчинення суддею проступку щодо порушення процесуальних норм та неправомірного відкриття провадження у справі.
У скарзі також указано, що суддя ОСОБА_6 не порушувала засади рівності сторін, оскільки супровідні листи на відправлення копій ухвал містять однаковий зміст і дату для всіх сторін та зареєстровані секретарем судового засідання в один день. Копії судових рішень були видані кожній стороні в день її звернення до суду, що свідчить про однакове ставлення до кожної зі сторін. Крім того, суддя ОСОБА_6 не порушила принципу рівності сторін і при вирішенні питання про відкриття провадження у справі № 759/7454/17, оскільки, відкриваючи провадження у справі, вона не прийняла її до свого розгляду, тому не мала повноважень вирішувати питання щодо спільного розгляду зустрічного позову разом з первісною позовною заявою.
На переконання ОСОБА_6, притягнувши її до дисциплінарної відповідальності, ВРП та її Третя Дисциплінарна палата перевищили власні повноваження, оскільки здійснили аналіз ухвали суду, яка є чинною і не була предметом розгляду дисциплінарної справи. При цьому незаконним є рішення про притягнення судді до відповідальності за порушення строків розгляду справи, яка по суті не розглядалася суддею, а передана до іншого суду. ВРП та її дисциплінарний орган не встановили, які конкретно дії судді свідчать про умисне затягування розгляду справи, та не вказали, чому суддя мала віддати перевагу більш швидкому розгляду цієї справи порівняно з іншими справами.
Вказані вище доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
23 жовтня 2018 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухвалені. Рішення містить посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_6 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. З приводу доводів, викладених у скарзі судді до Великої Палати Верховного Суду, ВРП зазначила, що її Дисциплінарна палата не обмежена доводами скарги при розгляді питання про дисциплінарну відповідальність судді. При цьому рішення ВРП і її дисциплінарного органу містять оцінку дій судді при виконанні обов'язків, покладених на неї Конституцією України та цивільним процесуальним законом, а не оцінку судових рішень. До того ж у рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 наголошено на тому, що факт надходження до Святошинського районного суду міста Києва шести аналогічних позовних заяв є додатковим, хоч і непрямим, підтвердженням упередженості судді. Також ВРП зазначила, що відповідач у справі № 759/7454/17 ОСОБА_9 копію ухвали про забезпечення позову від 23 травня 2017 року, якою накладено арешт на Ѕ частину належної йому на праві власності квартири, та позовну заяву з додатками до неї отримав лише 29 травня 2017 року після особистого звернення до суду, а іншим відповідачам ці документи були надіслані 30 травня 2017 року. При цьому суддею ОСОБА_6 ухвалу про забезпечення позову звернено до негайного виконання (без відображення способу та факту її видачі позивачу в матеріалах справи). На думку ВРП, дії судді ОСОБА_6 правильно кваліфіковані як такі, що вказують на вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а саме умисне порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін. Відтак підстав для задоволення скарги ОСОБА_6 немає.
У судовому засіданні представники ОСОБА_6 скаргу підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав. Представник ВРП просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_6
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників скаржника та ВРП, перевіривши матеріали справи й наведені у скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.
Матеріалами справи установлено, що Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 434/2007 «Про призначення суддів» ОСОБА_6 призначено на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4735-VІ «Про обрання суддів» ОСОБА_6 обрано суддею Святошинського районного суду міста Києва безстроково.
01, 07 та 09 червня 2017 року до ВРП надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_9, депутатів Київської міської ради Новікова О. О., Сандалової Г. О., народного депутата України Лозового А. С. стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 у зв'язку з постановленням нею ухвал від 23 травня 2014 року про відкриття провадження у справі № 759/7454/17 та вжиття заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_9
Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 04 жовтня 2017 року № 3121/3дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_6
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що 18 травня 2017 року до Святошинського районного суду міста Києва ТОВ «Гуель парк» в особі свого представника Цирулевського Р. О. подало позовну заяву до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків. 19 травня 2017 року цю позовну заяву було розподілено судді ОСОБА_6
18 травня 2017 року до провадження суду надійшло також 5 інших позовних заяв ТОВ «Гуель парк» аналогічного змісту (справи № 759/7456/17, 759/7459/17, 759/7467/17, 759/7462/17, 759/7461/17), які були повернуті позивачу ухвалами інших суддів цього суду від 23, 24, 25 травня та 15 червня 2017 року відповідно.
Згідно з відомостями, вказаними у позовній заяві, всі відповідачі проживали на території Дарницького району міста Києва, окрім відповідача ОСОБА_10, що проживала на території Святошинського району міста Києва. Позовні вимоги стосувалися відшкодування збитків, які за змістом позовної заяви були заподіяні позивачу в Дарницькому районі міста Києва.
23 травня 2017 року суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 постановила ухвалу про відкриття провадження у справі № 759/7454/17, якою судове засідання призначила на 20 листопада 2017 року об 11 годині, тобто більш ніж через п'ять місяців з моменту відкриття провадження у справі. При цьому запити про зареєстроване місце проживання відповідачів датуються днем постановлення ухвали.
23 травня 2017 року суддя ОСОБА_6 також постановила ухвалу, якою задовольнила клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову та наклала арешт на певні частини належних відповідачам ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 квартир. Стосовно відповідача ОСОБА_10 (яка проживала у Святошинському районі міста Києва і копію паспорта якої було додано до позовної заяви) питання про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не порушувалося.
25 травня 2017 року головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шпаком О. І. винесено постанову про арешт майна ОСОБА_9 (1/2 частина квартири) на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року.
31 травня 2017 року арешт накладено на двокімнатну квартиру, що належить ОСОБА_7
Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 13 червня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_9 про скасування заходів забезпечення позову, а ухвалою від 21 червня 2017 року відмовлено в задоволенні аналогічної заяви, поданої ОСОБА_8
19 червня 2017 року ОСОБА_8 подала до суду зустрічний позов до ТОВ «Гуель парк» про встановлення факту порушень норм будівництва та просила прийняти його до спільного розгляду з основним позовом.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року залишено без змін ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року про забезпечення позову.
14 вересня 2017 року Апеляційний суд міста Києва скасував ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року про відкриття провадження у справі № 759/7454/17 та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
28 вересня 2017 року суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 постановила ухвалу, якою, зокрема:
- відкрила провадження в цивільній справі за позовом ТОВ «Гуель парк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків;
- надіслала за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ТОВ «Гуель парк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування збитків;
- залишила без задоволення заяву ОСОБА_8 про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті згідно з ухвалою від 23 травня 2017 року;
- повернула заявнику зустрічний позов ОСОБА_8 до ТОВ «Гуель парк» про встановлення факту порушень будівництва для звернення до належного суду за місцем розгляду основного позову або в порядку статті 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата ВРП керувалася тим, що суддею ОСОБА_6 не дотримано положень:
- частини третьої статті 122 ЦПК України стосовно відкриття провадження у справі лише після отримання відомостей про місце проживання відповідача - фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності (це порушення було встановлено судом апеляційної інстанції в ухвалі від 14 вересня 2017 року);
- статті 127 ЦПК України, яка вимагає від суду після відкриття провадження у справі невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів;
- статті 153 ЦПК України, оскільки ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову від 23 травня 2017 року стосовно відповідача ОСОБА_9 було виконано 25 травня 2017 року, проте станом на 29 травня 2017 року її копію не було надіслано відповідачу;
- статей 121-123 ЦПК України, оскільки при вчиненні процесуальних дій щодо первісного та зустрічного позовів суддя ухвалою від 28 вересня 2017 року застосувала два різних підходи стосовно цих позовів: провадження за первісною позовною заявою було відкрито, а зустрічну позовну заяву було повернуто з посиланням на порушення правил територіальної підсудності;
- статті 157 ЦПК України щодо розумного строку розгляду справи судом.
Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_6, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в її діях наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
02 січня 2018 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17.
За результатами розгляду скарги представника скаржника - ОСОБА_3 ВРП прийняла рішення від 05 червня 2018 року № 1735/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 06 грудня 2017 року № 3920/3дп/15-17 «Про притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності».
ВРП дійшла висновку, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини вказують на умисне порушення суддею ОСОБА_6 засад рівності сторін у справі, а тому у діях судді наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.
Оцінюючи оскаржуване ОСОБА_6 рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «ОлександрВолков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
Так, частинами першою, сьомою, восьмою та десятою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов'язані зі скаргою, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
Якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати т