П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 233/4308/17
Провадження № 11-1100апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі головуючого Чебанова О. О., суддів: Сіваченка І. В., Шишова О. О.) від 19 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Костянтинівське об'єднане УПФУ, управління), у якому просила: визнати незаконними дії відповідача щодо відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII); зобов'язати управління зарахувати до спеціального стажу період її роботи на посаді викладача Костянтинівської районної школи мистецтв з 01 вересня 2007 року по 28 липня 2017 року та призначити їй пенсію за вислугу років.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що дії та рішення відповідача є неправомірними та суперечать положенням закону, оскільки її педагогічний (спеціальний) стаж, у тому числі на посаді викладача Костянтинівської районної школи мистецтв (позашкільного навчального закладу) на день звернення за призначенням пенсії становив більше 33 років, тому вона має право на пенсію за вислугу років.
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області постановою від 12 жовтня 2017 року позов задовольнив. Визнав неправомірними дії Костянтинівського об'єднаного УПФУ щодо відмови в призначенні ОСОБА_3 пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст.55 Закону № 1788-XII. Зобов'язав відповідача зарахувати до спеціального стажу період роботи ОСОБА_3 на посаді викладача Костянтинівської районної школи мистецтв з 01 вересня 2007 року по 28 липня 2017 року та призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII з 31 липня 2017 року.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив ОСОБА_3 у задоволенні позову.
Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, 29 січня 2018 року ОСОБА_3 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та залишити без змін постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 зазначила, що при постановленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно дослідив та з'ясував усі обставини справи. За позицією скаржниці, початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Костянтинівська районна школа мистецтв, і посада викладача в ньому відповідають вимогам п. 1 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909), а тому спірний період роботи в цьому навчальному закладі має бути зарахований до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 вересня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
На обґрунтування цієї ухвали Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що 25 травня 2016 року Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 419/794/15-а з подібними правовідносинами (позивачка працювала на посаді викладача в музичній школі, що згодом реорганізована у школу мистецтв, яка Переліком № 909 не передбачена).
У вказаній справі Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність у позивачки, яка працювала викладачем в музичній школі, права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ. При цьому Верховний Суд України зазначив, під час реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи й посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Наявність доручення Кабінету Міністрів України від 06 січня 1995 року № 397/21 (далі - Доручення № 397/21) без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивачки на посаді викладача в позашкільних навчальних закладах.
Однак, за позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду цей правовий висновок Верховного Суду України не містить аналізу законодавства (зокрема, положень Закону України від 23 травня 1991 року
№ 1060-XII «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII), Закону України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі - Закон № 1841-III), Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 (далі - Перелік № 963), Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433 (далі - Перелік № 433), яке регулює правовідносини, що виникають при розгляді органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, а тому не в повній мірі відповідає принципам, закріпленим у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»; далі - Закон № 2147-VIII), зокрема, щодо перевірки того, чи прийнято суб'єктом владних повноважень оскаржуване рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 328 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 341 КАСУкраїни (у редакції Закону № 2147-VIII) передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
Згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_3 з 06 січня 1983 року по 12 травня 1983 року та з 01 грудня 1983 року по 29 вересня 1993 року працювала на посаді вихователя в дитячому садку. З 01 жовтня 1993 року позивачка працювала викладачем по класу баяна в Костянтинівській районній дитячій музичній школі.
З 01 вересня 2007 року Костянтинівська районна дитяча музична школа реорганізована у Костянтинівську районну школу мистецтв (є закладом позашкільної освіти).
28 липня 2017 року ОСОБА_3 звільнена з посади викладача по класу баяна та акордеона Костянтинівської районної школи мистецтв за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.
31 липня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до управління із заявою про призначення пенсії за вислугою років.
Проте Костянтинівське об'єднане УПФУ проектом-рішенням від 09 серпня 2017 року відмовило позивачці в призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Відповідач визнав наявність у ОСОБА_3 страхового стажу - 38 років 5 місяців 1 день та спеціального - 24 роки 1 місяць 6 днів. При цьому не врахував до спеціального стажу період її роботи з 01 вересня 2007 року по 28 липня 2017 року на посаді викладача Костянтинівської районної школи мистецтв, зазначивши, що викладачі позашкільних навчальних закладів не мають права на призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що у пенсійного органу не було законодавчих підстав зараховувати спірний період роботи позивачки на посаді викладача музичної школи та школи мистецтв до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років згідно п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, оскільки посада викладача позашкільного навчального закладу, на якій працювала позивачка, не передбачена Переліком № 909.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15, що наявність Доручення № 397/21 без відповідних змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивачки на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.
Проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15, зазначивши, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні зазначених вимог по суті, Велика Палата Верховного Суду керується слі