У Х В А Л А
14 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 202/32033/13-ц
Провадження № 14-72цс19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н.П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року у складі колегії суддів Куценко Т. Р., Волошина М. П., Демченко Е. Л.
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 29 червня 2005 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № НЕН0АЕ00000009, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 39 тис. 609 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 29 червня 2010 року.
Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір застави, за умовами якого ОСОБА_4 передав у заставу банку рухоме майно, що належало йому на праві власності, а саме: автомобіль марки TOYOTA CAMRY2005 року випуску, седан, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Крім того, 20 жовтня 2010 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено договір поруки № 167, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором в межах суми 200 грн.
ОСОБА_4 своїх зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 12 серпня 2011 року складала 9 тис. 335 доларів США 29 центів.
Під час проведення моніторингу кредиту було встановлено, що ОСОБА_4 порушив умови договору застави та без згоди банку реалізував заставний автомобіль ОСОБА_3
Ураховуючи викладене, ПАТ «КБ «ПриватБанк» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2005 року № НЕН0АЕ00000009 в сумі 9 тис. 310 доларів США 20 центів звернути стягнення на предмет застави - автомобіль, шляхом надання ПАТ «КБ «Приватбанк» права на укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу стосовно предмета застави будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України, а також наданням ПАТ «КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнути із ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_4 солідарно на його користь 200 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави суд виходив із того, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем автомобіля, який переданий в заставу банку, оскільки згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09 вересня 2013 року будь-які обтяження на заставне майно на час відчуження автомобіля були відсутні.
Закриваючи провадження у справі в частині вимог до ПАТ «Акцент-Банк», суд виходив з того, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на заставне майно скасовано та ухвалено в цій частині нове про задоволення позову. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договоромвід 29 червня 2005 року № НЕН0АЕ00000009, укладеним між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, яка станом на 12 серпня 2011 року складала 75 тис. 674 грн 12 коп., звернено стягнення на предмет застави автомобіль марки TOYOTA CAMRY2005 року випуску, седан, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ «КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що незважаючи на зміну власника автомобіля, як заставного майна, застава зберігає силу, а тому вимога банку про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованою. При цьому суд дійшов висновку про правильність закриття провадження у справі в частині вимог до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У серпні 2016 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення Ін