ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 425/388/15-к
Провадження № 51-568км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Щепоткіної В.В., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Кириленка М.О.,
прокурора Деруна А.І.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Кізіми В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Кремінського районного суду Луганської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 04 липня 2017 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Новотошківське м. Кіровська Луганської області, мешканця АДРЕСА_1, з вищою освітою, одруженого, працюючого заступником директора ТОВ «Рубіжанський трубний завод», не судимого,
виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кремінського районного суду Луганської області від 30 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у наступному. Так, у ОСОБА_1, який обіймав посаду секретаря Рубіжанської міської ради та виконуючи обов'язки міського голови, в квітні-травні 2014 року виник злочинний умисел на вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України, шляхом організації 11 травня 2014 року на території міста Рубіжне Луганської області проведення незаконного «референдуму щодо підтримки акту про державну самостійність Луганської народної республіки» та використання його результатів для відокремлення території Луганської області зі складу України. Усвідомлюючи неможливість самостійної реалізації своїх злочинних планів, ОСОБА_1 наприкінці квітня-початку травня 2014 року в м. Рубіжне Луганської області вступив у злочинну змову з невстановленими на той час особами щодо спільних дій з організації в м. Рубіжне Луганської області незаконного «референдуму щодо підтримки акту про державну самостійність Луганської народної республіки» та створення виборчих комісій з метою проведення підрахунків голосування. В подальшому ОСОБА_1 брав участь у засіданні щодо організації проведення незаконного «референдуму з підтримки акту про державну самостійність Луганської народної республіки» та про плани щодо створення федерації Новоросія на південному сході території України, які проводили ватажки не передбаченого законом збройного формування «Армія ЮгоВостока» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Під час зазначеного засідання ОСОБА_1 публічно висловив намір організувати та провести на території м. Рубіжне Луганської області незаконний «референдум щодо підтримки акту про державну самостійність Луганської народної республіки», а також використати його результати для відокремлення території Луганської області зі складу України.
В подальшому, використовуючи власний авторитет, ОСОБА_1 в травні 2014 року проводив зібрання, наради та особисті зустрічі, під час яких закликав взяти участь в організації незаконного «референдуму щодо підтримки акту про державну самостійність Луганської народної республіки», зокрема проведенні агітації серед місцевого населення щодо участі в референдумі, виділенні приміщень для проведення голосування. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 вчинених ним з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановлених Конституцією України, 11 травня 2014 року в м. Рубіжне Луганської області в порушення діючого законодавства проведено так званий референдум, на розгляд якого винесено питання щодо підтримки акту державної самостійності «Луганської народної республіки». Після проведених голосувань на території м. Рубіжне Луганської області, за сприяння ОСОБА_1 та невстановлених на цей час осіб, 11 травня 2014 року, бюлетені передані представникам терористичної організації «Луганської народної республіки».
Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачувався у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК, тобто у вчиненні умисних дій, вчинених представником влади з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 04 липня 2017 року вирок Кремінського районного суду Луганської області від 30 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор фактично посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, наводить доводи стосовно передчасності висновку суду першої інстанції про те, що досліджені в судовому засіданні докази не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Суть доводів прокурора зводиться до того, що він не погоджується з висновком суду про виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 110 КК у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Прокурор вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні заявлених під час судового розгляду стороною обвинувачення клопотань про направлення запиту до Ради національної безпеки та оборони України щодо участі ОСОБА_1 у перемовах з представниками незаконних збройних формувань.
Крім того, у скарзі прокурор наголошує на тому, що апеляційний суд, формально зазначивши у своєму рішенні доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину, всупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК, належним чином їх не перевірив і не навів мотивів на їх спростування.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі.
Виправданий ОСОБА_1 просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення щодо нього без зміни, посилаючись на ї[ законність та обґрунтованість.
Захисник Кізіма В.В. також просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, вважаючи судові рішення щодо його підзахисного ОСОБА_1 законними, а його виправдання обґрунтованим та вмотивованим.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи викладені у касаційній скарзі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставиться питання у касаційній скарзі прокурора, і при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред'явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою