ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2019 року
Київ
справа №804/176/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2731/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 (суддя - Рябчук О.С.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді - Божко Л.А., Прокопчук Т.С.)
у справі № 804/176/13-а
за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2012 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - ДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2012.
Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ дійшла помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, відтак відповідач не мав підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішення щодо збільшення Підприємству розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задовольнив: визнав нечинними та скасував податкові повідомлення-рішення від 05.10.2012 № 0000288821 та № 0000298821.
Не погодившись із судовими рішеннями, ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2014 відкрито касаційне провадження за скаргою ДПІ.
Підприємство не скористалося своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
10.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з окремими підприємствами за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 ДПІ складено акт від 18.09.2012.
В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача наступних порушень:
- п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, вчинених позивачем за період з 01.01.2009 по 31.03.2012;
- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 81 978,89 грн.;
- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 1.23 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 95 671,21 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем 05.10.2012 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000288821, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 101 295,11 грн., у тому числі за основним платежем - 81 978,89 грн., штрафні (фінансові) санкції - 19 316,22 грн.; № 0000298821, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання