ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2019 року
Київ
справа №813/921/15
адміністративне провадження №К/9901/32850/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 (суддя - Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі №813/921/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство економічної безпеки «Ефорт» до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство економічної безпеки «Ефорт» звернулося до адміністративного суду з позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2015 №0000032210 та №0000042210.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Висновок податкового органу щодо безпідставності формування позивачем показників податкової звітності є неправомірним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 у справі №813/921/15, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 139, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Приватним підприємством «ОС Сапсан», Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Роял пропертіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ТОРГ», з огляду на документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей. Також відповідач зазначає про дефектність первинних документів складених за результатом спірних операцій, що свідчить про безпідставність формування позивачем показників податкового обліку. На думку суб'єкта владних повноважень, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним, підстави для їх скасування - відсутні.
Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство економічної безпеки «Ефорт» у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки фінансово-господарські операції здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства, про що свідчать досліджені в процесі розгляду справи належні первинні документи, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи. Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. А тому, позивач просить відмовити Залізничній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2019 матеріали адміністративної справи №813/921/15 прийнято до провадження суду, визнано за можливе проведення попереднього розгляду та призначено попередній розгляд даної справи на 12.02.2019.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство економічної безпеки «Ефорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та господарських операціях із Приватним підприємством «ОС Сапсан» за травень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ» за січень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Роял пропертіс» за березень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ТОРГ» за серпень 2012 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 5441,55грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем завищено суму податкового зобов'язання на загальну суму 71313,16грн., завищено суму податкового кредиту за травень 2012 року на суму 70551,68грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту всього на суму 8718,93грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15.10.2014 №1758/13-05-22-10/32262103 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.11.2014 №0001642210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13078,39грн., у тому числі: 8718,93грн. за основним платежем та 4359,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №00001652210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8162,32грн., у тому числі: 5441,55грн. за основним платежем та 2720,77грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатом адміністративного оскарження органом доходів і зборів прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 №000032210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11936,18грн., у тому числі: 7957,46грн. за основним платежем та 3978,72грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №000042210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6963,00грн., у тому числі: 4642,00грн. за основним платежем та 2321,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошових зобов'язань став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з Приватним підприємством «ОС Сапсан», Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Роял пропертіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ТОРГ» з огляду на штучність формування показників податкового обліку та безтоварний характер проведених операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на акти про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача. Також відповідач зазначає про дефектність первинних документів складених за результатом спірних операцій, що унеможливлює на їх підставі формування позивачем даних податкового обліку.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс