Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 145/1089/17
провадження № 61-45521ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В.В., Сімоненко В.М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» в особі філії «Стояни»
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» в особі філії «Стояни» на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Якименко М.М., Сала Т.Б., Зайцева А.Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» в особі філії «Стояни» про визнання договору оренди земельної ділянкивід 17 червня 2011 року №157, за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 8,2020 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області. (далі-спірний договір). Просив стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову зазначав, що вказаний договір він не укладав, а підпис на договорі та в акті прийому-передачі землі не його. Восени 2006 року він досягнув усної домовленості з представниками ТОВ «Агро Інвест Україна» про те, що вони оброблятимуть належну йому земельну ділянку протягом 10 років без укладення договору оренди. В лютому 2017 року він звернувся до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, оскільки має намір обробляти її самостійно. Однак відповідач відмовився, мотивуючи це тим, що між ними нібито в письмовій формі укладено договір оренди цієї земельної ділянки від 17 червня 2011 року терміном на 15 років.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 3 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення , суд першої інстанції встановив, що договір є недійсним. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом за захистом своїх прав, оскільки позивачем не доведено, що він не міг довідатись про існування договору оренди земельної ділянки раніше в межах позовної давності. Крім того, суд встановив, що позивач отримував за 2013 та 2014 роки орендну плату, та уповноважив третю особу укладати і розривати від його імені договір оренди земельної ділянки та отримувати орендну плату, що на думку суду, свідчить про наявність у позивача можливості бути обізнаним про укладання договору оренди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 3 травня 2018 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасовано, позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 8,2020 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 17 червня 2011 року №157, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АгроІнвест Україна». Стягнуто з ТОВ «Агро Інвест Україна» на користь позивача 1 697 гривень в рахунок відшкодування сплаченого ним судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлена недійсність договору оренди у зв'язку з відсутністю волевиявлення позивача на його укладання, що суперечить статті 203 ЦК України. Проте судом помилково застосована позовна давність, оскільки з огляду на те, що правовідносини за договором оренди між сторонами в установленому законом порядку не виникли, позивач дізнався про існування договору оренди лише у лютому 2017 року, саме цей строк у розумінні частини першої статті 261 ЦК України і є початком перебігу строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 жовтня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на поштовому конверті) відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив поновити строк на касаційне оскарження; застосувати позовну давності; скасувати постанову Апеляційного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року, залишити в силі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 3 травня 2018 року, судові витрати покласти на позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відповідачу поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, справу витребувано з суду першої інстанції, зупинено виконання постанови Апеляційного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 1 лютого 2019 року справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» в особі філії «Стояни» про визнання договору оренди земельної ділянки недійснимпризначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачу було відомо про наявність оспорюваного договору з часу досягнення домовленості про використання земельної ділянки у 2011 році.
Оскільки на видаткових касових ордерах про виплату орендної плати від 12 серпня 2013 року та 18 серпня 2014 року стоїть підпис позивача. Позивач доручив ОСОБА_3 від його імені укладати договори та отримувати орендну плату, що той і робив. Це свідчить про його обізнаність про існування спірного договору оренди з моменту його укладання. Однак до суду в липні 2017 року він звернувся з пропуском строку позовної давності.
Окрім того, під час державної реєстрації спірного договору відповідачем були надані всі необхідні документі, яких не було в розпорядженні позивача. ТОВ «Агро Інвест Україна» користувався орендованою земельною ділянкою з дотриманням вимог екологічного законодавства, тому суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував позовну давність.
Відзив відповідачів на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 8,2020 га, яка розташована на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, що підтверджується державним актом про право власності на землю серії НОМЕР_2 від 20 січня 2011 року.
11 липня 2012 року відділом Держкомзему у Тиврівському районі зареєстровано договір оренди земельної ділянки №157 від 17 червня 2011 року, за умовами якого позивач передав в оренду відповідачу земельну ділянку строком на 15 років .
Разом з тим судом встановлено, що підписи в обох примірниках даного договору оренди та в обох актах прийому-передачі зазначеної земельної ділянки від 17 червня 2011 року виконанні не ОСОБА_1, а іншою особою.
При цьому, судом першої інстанції також встановлено отримання позивачем за платіжною відомістю від 30 листопада 2011 року 2340,9 грн, та, згідно касових ордерів від 12 серпня 2013 року та 18 серпня 2014 року, а орендної плати за земельний пай за 2013 рік в сумі 3654, 23 грн, за 2014 рік в сумі 3654, 23 грн.
Довіреністю від 27 жовтня 2014 року, посвідченою нотаріально, позивач уповноважив ОСОБА_3 укладати від його імені договір оренди і розривати договір та отримувати орендну плату за ним.
На підставі цієї довіреності ОСОБА_3 отримувала кошті за земельний пай в 2015 та 2016 роках.
2. Мотивувальна частина.Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої Перейти до повного тексту