РІШЕННЯ
Іменем України
12 лютого 2019 року
Київ
справа №9901/698/18
адміністративне провадження №П/9901/698/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Смоковича М.І.,
суддів - Білоуса О.В., Шарапи В.М., Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судового засідання Гулової О.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Цуцкірідзе І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про скасування рішення ВРП від 26 червня 2018 року «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області» (далі також - Рішення).
При зверненні з позовом зазначив, що мотиви спірного Рішення йому достеменно не відомі, позаяк повного його тексту він (на дату звернення до суду) так і не отримав. Утім, зі слів голови ВРП ОСОБА_3 дізнався, що причиною ухвалення Рішення слугували отримані відомості щодо його нібито причетності до неправомірного втручання в автоматизовану систему діловодства Уманського міськрайонного суду Черкаської області, систематичного порушення правил щодо відводу (самовідводу) судді, підробки документів, порушення норм етичної поведінки. Окрім того, при прийнятті Рішення враховано матеріали, які надійшли з Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, щодо кримінальних проваджень, зареєстрованих за зверненням ОСОБА_4, колишньої дружини ОСОБА_1, яка звинувачувала останнього у нанесенні їй тілесних ушкоджень.
Ухвалою від 24 липня 2018 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі за вказаним адміністративним позовом і призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін. Тією ж ухвалою суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
ВРП надіслало відзив на позов, а також матеріали, на підставі яких прийняла спірне Рішення. З-поміж іншого відповідач зауважив, що до ВРП надійшли звернення з проханням відмовити у внесенні Президенту України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді безстроково у зв'язку з вручанням в роботу автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС), систематичними порушеннями правилами щодо відводу (самовідводу) судді, підробленням документів та порушення норм етичної поведінки. Зміст скарг ґрунтувався на інформації, зафіксованій в довідці Державної судової адміністрації (далі - ДСА) від 03 червня 2016 року № 6-16/4 та звіті ДСА від 10 серпня 2016 року № 6-16/16, на підставі яких ВРП дійшла висновку, що позивач, який у період з 29 березня 2014 року по 28 квітня 2015 року був головою Уманського міськрайонного суду, неналежним чином виконував свої посадові обов'язки в частині контролю за ефективністю діяльності апарату суду, що призвело до численних порушень.
Також відповідач зазначив про конфлікт позивача з ОСОБА_5; про звинувачення колишньої дружини позивача - ОСОБА_4, у тому, що її побив чоловік (ОСОБА_1.), про те, що кримінальні провадження за цими повідомленнями згодом закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а також про лист ОСОБА_4 від 03 жовтня 2017 року, в якому вона позитивно характеризує свого чоловіка; про те, що за період з 26 квітня 2012 року по 30 вересня 2016 року надійшло 17 скарг на ОСОБА_1, за якими постановлено рішення про відмову у відкритті дисциплінарних скарг, а за однією - постановлено ухвалу про повернення скарги без розгляду, а також що ухвалою від 29 березня 2018 року № 2710/0/18-18 ВРП залишила скаргу ОСОБА_6 без розгляду у зв'язку із закінченням строків давності застосування дисциплінарного стягнення.
Про ці обставини зазначено у висновку члена ВРП ОСОБА_3 від 18 червня 2018 року, складеному за наслідками розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) від 21 жовтня 2015 року № 457/бо-15 щодо обрання ОСОБА_1 на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області, у якому запропоновано відмовити у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді.
За наслідками обговорення обставин, викладених у згаданому висновку, та заслуховування пояснень ОСОБА_1 з цього приводу, у ВРП, у підсумку, виникли підстави для обґрунтованого сумніву у відповідності позивача критерію доброчесності, професійної етики, відтак відповідач дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з його призначенням на посаду судді, що власне і є мотивом для відмови у внесенні Президенту України подання про його призначення.
На переконання відповідача, Рішення обґрунтоване, його прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України. Також наголошує, що підстав для скасування Рішення, передбачених у частині двадцять першій статті 79 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) немає. Зокрема зауважив, що його прийнято одноголосно повноважним складом ВРП; Рішення містить мотиви та підстави його прийняття.
Позивач, своєю чергою, подав відповідь на відзив (від 16 серпня 2018 року), який він згодом уточнив, надіславши ще одну відповідь на відзив («з виправленими описками») від 21 січня 2019 року. Крім того, позивач подав додаткові пояснення від 10 лютого 2019 року.
Так, ознайомившись зі змістом спірного Рішення та доводами ВРП, позивач, серед іншого, зазначив, що відповідач не навів доказів його втручання в автоматизовану систему документообігу Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Твердить, що він як суддя та голова суду (у період з 29 березня 2014 року по 28 квітня 2015 року) не втручався у роботу цієї системи та як і будь-який інший суддя не мав технічної можливості для такого втручання. Зауважив, що до 01 вересня 2015 року інформація про автоматизований розподіл справ не була загальнодоступною, тільки після вказаної дати судді отримали такий доступ, однак без права/можливості вносити будь-які зміни у цю систему.
Позивач зазначив, що вперше про своє начебто втручання в роботу АСДС він дізнався на засіданні ВРП 20 червня 2017 року, на якому детально розглядалося надумане звернення скаржниці ОСОБА_6 з цього приводу. Позивач зазначив, що на тому засіданні надав як усні, так і письмові пояснення з приводу повідомлених обставин, після чого член ВРП ОСОБА_7 підготувала висновок про надання рекомендації про призначення його на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області. У цьому висновку, як зазначає позивач, спростовано доводи скаржниці ОСОБА_6 щодо його втручання в роботу АСДС (яке власне і слугувало підставою для перевірки ДСА). Зауважив, що під час того засідання члени ВРП теж досліджували Довідку ДСА від 03 червня 2016 року № 6/16/4 та звіт ДСА від 10 серпня 2016 року № 6-16/4, на основі яких член ВРП ОСОБА_7 підготувала висновок щодо ОСОБА_1
Окрім того, як зауважує позивач, члени ВРП досліджували постанову слідчого ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 27 грудня 216 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 3761 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) у зв'язку з відсутністю в діях працівників та суддів Уманського міськрайоного суду Черкаської області складу вказаного кримінального правопорушення. Проте у спірному Рішенні відповідач не навів мотивів, які б спростовували обставини, покладені в основу згаданих вище постанови слідчого та документах ДСА, як і не зазначив інших доказів, які б вказували на наявність в його діях ознак кримінально караних діянь.
З приводу довідки ДСА від 03 червня 2016 року № 6-16/4 та звіту ДСА від 10 серпня 2016 року № 6-16/4 позивач зазначив, що відтворені в Рішенні цитати з цих документів не відповідають їхньому дійсному змісту, відповідно висновки, яких дійшов відповідач з покликанням на них, є необґрунтованими. У цьому зв'язку позивач додав, що за змістом вказаних документів, ДСА за наслідками проведеної перевірки зазначила про наявність порушень в роботі керівника апарату суду, який несе персональну відповідальність за організацію функціонування АСДС та інших підсистем в суді. З покликанням на статті 24 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) позивач зазначив, що будучи головою суду він був зобов'язаний контролювати ефективність діяльності апарату суду, що, втім, не давало йому права втручатися в автоматизований розподіл справ в суді.
На думку позивача, ВРП, даючи в наведеному контексті правову оцінку його діям як голови суду, не врахувала положень Закону № 2453-VI, пункту 9 розділу V Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (у редакції Рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17), не надала значення попередньому висновку члена ВРП ОСОБА_7 з приводу тих самих обставин, залишила поза увагою постанову слідчого від 27 грудня 2016 року щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (за наслідками перевірки ДСА), спотворила у Рішенні справжній зміст згаданих документів ДСА, відтак дійшла безпідставного висновку про неналежне виконання ним посадових обов'язків під час перебування на посаді голови суду.
Згодом у додаткових поясненнях позивач зауважив, що протягом періоду, коли він був головою суду, в суді розглянули 10842 справ та матеріалів, тоді як в довідці ДСА зазначено про 48365 випадків втручань в АСДС. Тож підстав ставити йому за провину всі виявлені порушення, встановлені ДСА, немає.
Також позивач зазначив, що доповідач - член ВРП ОСОБА_3, всупереч пункту 5.18 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), під час засідання ВРП не оголошував обставин щодо втручання позивача в роботу АСДС, відповідно позивач не надавав й не міг надати пояснень по суті поставлених йому за провину діянь.
Стосовно порушення правил відводу та підробки документів, то які саме правила малися на увазі і про яку підробку та яких документів відповідач в Рішенні не зазначив, тож такі твердження є голослівними. Позивач зауважив, що в оголошеному висновку доповідача, попри вимоги пункту 5.18 Регламенту ВРП, про це також не йшлося, відповідно позивач теж не мав можливості пояснити ці обставини. Не містить висновок доповідача також відомостей про факти порушення позивачем правил етичної поведінки, відповідно позивачу не відомо в чому полягають ці звинувачення.
Додав, що на засіданні ВРП 26 червня 2018 року він міг відповісти тільки на ті запитання, які йому ставили члени ВРП, зокрема ОСОБА_3 На них він відповів, проте надати більш змістовні пояснення з приводу зазначених у висновку члена ВРП ОСОБА_3 обставин можливості не було.
Щодо скарги ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_9 позивач пояснив, що знайомий з цими особами та з огляду на події минулого їхні скарги на себе вважає намаганням помститися та нашкодити його репутації. Зокрема зазначив, що в березні 2016 року між його дружиною і ОСОБА_5 виник конфлікт у спортзалі, після якого остання написала заяву в поліцію про злочин, передбачений частиною першою статті 126 КК. У підсумку кримінальне провадження закрили. Однак згодом позивачу стало відомо про скаргу/звернення ОСОБА_9, в якій зазначено, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 заподіяв він (позивач), водночас ці звинувачення схожі до тих, що їх ОСОБА_5 висунула його дружині в березі 2016 року.
Щодо конфлікту з ОСОБА_5 25 вересня 2017 року у приміщенні суду, то за цим фактом теж було зареєстровано кримінальне провадження. З огляду на безпідставність звинувачень ОСОБА_5 та відсутність складу правопорушення, постановою від 30 листопада 2017 року слідчий прокуратури Черкаської області закрив кримінальне провадження № 12017250250001637 за цим фактом.
ОСОБА_1 зазначив, що про свої взаємовідносини з ОСОБА_5, як і про процесуальні документи у кримінальних провадженнях, про які зазначено, він пояснював на засіданні ВРП 26 червня 2018 року. Втім окрім того, що в спірному Рішенні спотворено їхній зміст, відповідач при прийнятті цього Рішення, як вважає позивач, взяв до уваги голослівні і безпідставні звинувачення ОСОБА_5, які спрямовані на те, щоб обмовити його, помститися у зв'язку з конфліктною ситуацією, яка сталася у березні 2016 року, та дискредитувати як суддю. Позивач твердить, що ОСОБА_9 умисно намагається зашкодити йому у тому, щоб його обрали на посаду судді і та суперечка, яку він спільно зі своєю дружиною ОСОБА_5 інсценували у приміщенні суду 25 вересня 2017 року, як і їхні подальші звернення до правоохоронних органів, є однією з таких спроб.
У своїй відповіді на відзив позивач наголосив, що зазначена в Рішенні цитата його (ОСОБА_1.) відповіді на запитання члена ВРП щодо мотивів такої поведінки сім'ї ОСОБА_5 не відповідає дійсності (за змістом Рішення ОСОБА_1 пояснив, що скарги в інтересах ОСОБА_5 зумовлені тим, що вона колись зверталася до нього як голови суду щодо розгляду справи про вчинення її чоловіком адміністративного правопорушення, однак не отримала позитивної відповіді. Водночас про ці обставини ОСОБА_1 не повідомив Раду суддів України). Насправді, як зазначає позивач, на засіданні ВРП 26 червня 2018 року він пояснив, що звернення ОСОБА_5 він пов'язує з конфліктом, який виник між його дружиною та ОСОБА_5 у спортзалі в березні 2016 року.
Також у своїх поясненнях позивач зазначив про безпідставність звинувачень його у побитті своєї дружини. Твердить, що з приводу своїх сімейних чвар з дружиною надав письмові пояснення ще 10 липня 2017 року, у яких пояснив і спростував обставини щодо своєї поведінки стосовно дружини. Між тим, лише 26 червня 2018 року під час засідання ВРП, зі слів доповідача - члена ВРП ОСОБА_3, йому стало відомо, що в березні 2018 року до ВРП надійшов лист з Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 14 березня 2018 року про внесення до ЄРДР двох повідомлень його дружини ОСОБА_4 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125 КК, які згодом закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК у зв'язку із встановленням відсутності в складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 пояснив, що про існування зазначених матеріалів до засідання ВРП не знав і довідався про це вже на засіданні ВРП, у зв'язку з чим не був готовий їх пояснити, як і надати докази на їх спростування. Також позивач звернув увагу на те, що доповідач приховав від членів ВРП той факт, що на засіданні ВРП 10 жовтня 2017 року він (позивач) надавав пояснення про те, що інформація про сварки та бійки в його сім'ї є неправдою, що також підтверджує лист його дружини ОСОБА_4 від 03 жовтня 2017 року, адресований ВРП.
На думку позивача, поклавши в основу Рішення неперевірені обставини та процесуальні рішення, які спростовують звинувачення у вчиненні ним протиправних діянь, не з'ясувавши дійсних обставин, які слугували підставою для цих звинувачень, не надавши позивачу можливості пояснити їх, ВРП не мала обґрунтованих підстав ставити під сумнів його доброчесність.
На підтвердження повідомлених у відповіді на відзив обставин позивач надав копії згаданих у ній процесуальних рішень та відеозапис засідання ВРП від 26 червня 2018 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві. Окрім того, на виконання вимог суду представник відповідача надала копії суддівського досьє ОСОБА_1, зокрема належно завірені копію спірного Рішення, а також відеозапис (копію) засідання ВРП, на якому розглядалося питання щодо внесення подання Президенту України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді.
Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, дослідив надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, відтак встановив таке.
Указом Президента України від 12 травня 2010 року № 601/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді військового місцевого суду Черкаського гарнізону на п'ять років.
Указом Президента України від 07 грудня 2010 року № 1079/2010 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області в межах п'ятирічного строку.
Рішенням від 29 квітня 2014 року збори суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області обрали ОСОБА_1 головою цього суду.
Строк повноважень судді ОСОБА_1 закінчився 12 травня 2015 року.
ВККС рішенням від 21 жовтня 2015 року № 457/бо-15 рекомендувала ОСОБА_1 для обрання на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області безстроково та внесла відповідне подання до ВРУ.
У цьому рішенні ВККС зазначила, що за результатами перевірки скарг щодо професійної діяльності ОСОБА_1 не встановлено визначених законом обставин, що перешкоджають рекомендуванню його для обрання на посаду судді безстроково.
03 грудня 2015 року ВРУ одержала рішення ВККС, однак рішення щодо обрання ОСОБА_1 на посаду судді не прийняла.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (в частині правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), а 05 січня 2017 року - Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). Відтак Голова ВРУ листом від 28 жовтня 2016 року № 01/06-2011 (256125), на підставі пункту 4 розділу ІІ Закону № 1401-VIII, а також з урахуванням положень частини першої статті 131 Конституції України, передав до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) нерозглянуті парламентом документи, зокрема, щодо обрання суддів безстроково. Серед них - документи судді ОСОБА_1
31 жовтня 2016 року до ВРЮ надійшли рекомендація та матеріали ВККС про обрання ОСОБА_1 суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області безстроково.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРЮ від 15 листопада 2016 року зазначені рекомендація та матеріали передані члену ВРЮ (правонаступником якої є ВРП) ОСОБА_7 для проведення перевірки.
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 з посади члена ВРП здійснено повторне визначення члена ВРП.
На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена ВРП від 29 січня 2018 року, ці матеріали передали члену ВРП ОСОБА_3
За наслідками розгляду рекомендації ВККС від 21 жовтня 2015 року № 457/бо-15 доповідач склав висновок від 18 червня 2018 року, у якому висловив рекомендацію відмовити у внесенні подання Президенту України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді.
Заслухавши доповідача - члена ВРП ОСОБА_3, розглянувши кандидатуру ОСОБА_1, ВРП на засіданні 26 червня 2018 року ухвалила спірне Рішення, яким відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
У цьому Рішенні ВРП, серед іншого, зазначила, що за наслідками перевірки матеріалів про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області не виявила порушень у дотриманні порядку надання ВККС рекомендації для обрання його на посаду судді безстроково. Між тим, як зазначено в Рішенні, під час розгляду матеріалів 24 січня, 15 червня, 07 липня та 03 жовтня 2017 року до ВРП надійшли звернення щодо відмови у внесенні Президенту України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді безстроково у зв'язку його втручанням в автоматизовану систему діловодства Уманського міськрайонного суду Черкаської області, систематичним порушенням правил щодо відводу (самовідводу) судді, підробленням документів та порушенням норм етичної поведінки.
Зміст скарг ґрунтується, зокрема, на відображених у довідці ДСА від 03 червня 2016 року № 6-16/4 результатах аудиту ведення судового діловодства в частині реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, автоматизованого розподілу справ та внесення даних до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до цієї довідки, йдеться в Рішенні, виявлено, що протягом 2014-2016 років до автоматизованої системи діловодства суду вносили недостовірні відомості щодо спеціалізації суддів; 1556 випадків проведення автоматизованого розподілу справ у режимі «вибір з одного судді», що є ризиком внесення до комп'ютерної програми діловодства суду «Д-3» (далі - КП «Д-3») недостовірних даних та втручання в процес розподілу справ; порушення вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду у частині проведення автоматичного розподілу справ не в день їх реєстрації; 379 фактів внесення змін до електронного табеля в КП «Д-3» стосовно відомостей щодо наявності суддів на робочих місцях; порушення Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень у частині недотримання термінів надсилання електронних копій документів для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; 48365 фактів внесення змін до спеціалізації суддів.
23 червня 2016 року ДСА звернулася до Генеральної прокуратури України із заявою № 6-4608/16 щодо порушення кримінального провадження за статтею 3761 КК (незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду) у зв'язку зі встановленням фактів, відображених у довідці від 03 червня 2016 року № 6-16/4.
У звіті від 10 серпня 2016 року № 6-16/16 за результатами аудиту «відповідності окремих питань в Уманському міськрайонному суді Черкаської області» ДСА зазначила про виявлені, в межах своєї компетенції, недоліків у роботі суду.
За підсумками аудиту ДСА розробила і надіслала суду рекомендації для вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків, а також наказом в.о. начальника територіального управління ДСА в Черкаській області від 07 червня 2016 року № 47-о притягнула до дисциплінарної відповідальності керівника апарату Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
У цьому зв'язку ВРП зазначила, що ОСОБА_1 з 29 березня 2014 року по 28 квітня 2015 року обіймав посаду голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
З посиланням на пункт 3 частини першої статті 24 Закону № 2453-VI ВРП зазначила, що до повноважень голови суду віднесено здійснення контролю за ефективністю діяльності апарату суду.
Отже, зазначено в Рішенні, ОСОБА_1 як голова суду належним чином не виконував своїх обов'язків, що призвело до систематичних та численних порушень працівниками апарату суду, про які зазначено в довідці та звіті ДСА від 03 червня 2016 року № 6-16/4 та від 10 серпня 2016 року № 6-16/16 відповідно. За змістом Рішення, ВРП вважає, що це не могло не позначитися на ефективності роботи Уманського міськрайонного суду Черкаської області та довірі суспільства до судової влади загалом.
09 жовтня 2017 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5, в якій зазначено, що суддя ОСОБА_1 у приміщені Уманського міськрайонного суду Черкаської області образив його дружину і водночас працівника суду ОСОБА_5 та завдав їй удару в голову. Після цього ОСОБА_5 звернулася до Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яке розпочало досудове розслідування в кримінальному провадженні.
27 жовтня 2017 року до ВРП надійшло звернення ОСОБА_5, в якому підтверджено наведені вище обставини конфлікту із суддею ОСОБА_1
За змістом Рішення, з наявних документів вбачається, що постановою прокурора Уманської місцевої прокуратури від 09 жовтня 2017 року визначено, що вказане кримінальне провадження № 1201725025000001637 підслідне прокуратурі Черкаської області. Постановою від 30 листопада 2017 року слідчий прокуратури Черкаської області закрив кримінальне провадження № 1201725025000001637 від 25 вересня 2017 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК у зв'язку з відсутністю у діях судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК.
ОСОБА_5 з цією постановою слідчого не погодилася та оскаржила її до суду. У своїй скарзі зазначила, що в цій ситуації слідчий мав би змінити кваліфікацію кримінального правопорушення, оголосивши підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 126 КК (побої і мордування), а не закривати кримінальне провадження.
Ухвалою від 28 грудня 2017 року у справі № 711/11260/17 Придніпровський районний суд міста Черкас, залишеною в силі судом апеляційної інстанції, у задоволенні скарги ОСОБА_5 відмовив.
У мотивувальній частині ухвали Придніпровського районного суду міста Черкас від 28 грудня 2017 року зазначено, що потерпіла ОСОБА_5 просила закрити кримінальне провадження саме у зв'язку з відсутністю тілесних ушкоджень, а також зазначено таке: «Стосовно доводів потерпілої щодо обов'язку слідчого змінити правову кваліфікацію кримінального провадження, то варто звернути увагу, що дане кримінальне провадження має форму приватного обвинувачення і здійснювалось на підставі повідомлення потерпілої про завдання їй саме тілесних ушкоджень, про що зазначено в її заяві від 25 вересня 2017 року. Будь-яких заяв з приводу здійснення досудового розслідування по обставинам злочину, передбаченого статтею 126 КК, потерпілою не подавалось, а з огляду на те, що ця категорія кримінальних правопорушень також відноситься до приватного обвинувачення, то підстави для зд