Постанова
іменем України
14 лютого 2019року
м. Київ
справа № 168/243/16-к
провадження № 51-1671км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючогоСтороженка С.О.,
суддів Марчук Н.О., Шевченко Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника Шестакова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Куденьчука О.А. та прокурора на вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015030190000234, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 29 липня 2016 року ОСОБА_2засуджено за ч. 2 ст. 286КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на 1 рік іспитового строку та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 18402 грн 52 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 тис. грн - моральної шкоди.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2017 рокувирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано виннимі засуджено за те, що він 10 серпня 2015 року близько 20:20, керуючи технічно справним автомобілем «Опель Вектра» (д.н.з. НОМЕР_1), рухаючись по вул. Радянській в с.Текля в напрямку відс.Глухи Старовижівського району, проявив безпечність, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, всупереч вимогам п.1.10, підпунктів «б», «д» п. 2.3, п.10.1, п.12.3 Правил дорожнього руху, побачивши мотоцикл «Мінск» під керуванням ОСОБА_5, що виїхав з другорядної дороги, з метою уникнення зіткнення, виїхав на смугу зустрічного руху де його автомобіль зіткнувся із вказаним мотоциклом. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру мотоцикла ОСОБА_4 булозаподіяно тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритих переломів великогомілкової та малогомілкової кісток у середній третині зі зміщенням відломків, розрив лівої стегнової артерії, забійні рани лівої гомілки та стегна.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат Куденьчук О.А. ставить вимоги скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Твердить, що висновок судової інженерно-транспортної експертизи від1 квітня 2016 року №28 є неналежним і недопустимим доказом, оскільки висновок з такою датою в матеріалах кримінального провадження відсутній. Зазначає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 286 КК, оскільки він хоч і допустив порушення Правил дорожнього руху, але діяв вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою - водієммотоцикла, що виключає кримінальну відповідальність засудженого, а тому кримінальне провадження щодо нього необхідно було закрити.
У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає ухвалу незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції не навів підстав, з яких визнав необґрунтованими доводи прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Крім того, на думку прокурора, ухвала не відповідає ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки на порушення вимог зазначеного закону та правових висновків, викладениху постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2014 року (справа № 5-18кс14) та 5 листопада 2015 року (справа № 5-218кс15), суд належним чином не мотивував своїх висновків щодо обставин кримінального провадження, які оскаржувалися.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримала доводи касаційних скаргпрокурората захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Куденьчука О.А.
ЗахисникШестаков А.В. підтримав подану адвокатом Куденьчуком О.А. в інтересах ОСОБА_2 касаційну скаргу і просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ст. 404 КПК).
Частиною 3 статті 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце,