Постанова
іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 420/1717/15
провадження № 51-3947 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С. О.,
суддів Марчук Н. О., Шевченко Т. В.,
за участю секретаря
судового засідання Крохмаль В. В.,
прокурора Матюшевої О. В.,
захисника БєжановоїА. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та захисника КомпанійцяВ. В. на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 01 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 вересня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130570000467, за обвинуваченням
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Новопсковський районний суд Луганської області вироком від 01 квітня 2016 року визнав ОСОБА_3 винуватим та засудив:
- за ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- за п.п. 1, 2 ч. 2 ст.115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч.2ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_3 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалив стягнути із ОСОБА_3 на користь комунального закладу «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» 22 630,09 грн у рахунок витрат на стаціонарне лікування потерпілих.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 01 вересня 2016 року залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
За вироком суду ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 протягом дня за місцем свого проживання на АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вживав спиртні напої. Потім ОСОБА_6 пішла відпочивати, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продовжили вживання спиртних напоїв.
Приблизно о 23:00 год., під час вживання алкоголю між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виникла сварка, в ході якої вони стали нецензурно висловлюватися один на одного. На шум сварки із сусідніх кімнат на адресу ОСОБА_3 стали лаятися ОСОБА_7, ОСОБА_6 та малолітня ОСОБА_8 через те, що він не дає їм відпочивати.
У цей час у ОСОБА_3, який був у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті виниклих під час сварки з ОСОБА_5 неприязних відносин та неприязних відносин, які виникли з причини зауважень на його адресу з боку ОСОБА_7, ОСОБА_6 та малолітньої ОСОБА_8, виник злочинний намір, спрямований на умисне протиправне позбавлення життя двох або більше осіб та малолітньої, про вік якої йому достовірно було відомо.
Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_3 пішов до кімнати, де перебувала ОСОБА_7 Прямуючи коридором, ОСОБА_3 взяв слюсарний молоток, який лежав на підлозі.
Зайшовши у зазначену кімнату, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_7, яка на цей час лежала у ліжку, та ударив її не менше 3 разів металевою частиною молотка по голові, завдавши ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Смерть ОСОБА_7 настала від відкритої черепно-мозкової травми - перелому кісток зводу та основи черепу, крововиливу під м'які мозкові оболонки головного мозку.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_3 зайшов у сусідню кімнату, де перебували ОСОБА_6 та малолітня ОСОБА_8 Підійшовши до малолітньої ОСОБА_8, з метою протиправного навмисного позбавлення життя останньої, наніс металевою частиною молотка не менше 4 ударів у голову та не менше 1 удару по правій руці, якою ОСОБА_8 закривалася від завдання їй ударів по голові, спричинивши ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Смерть ОСОБА_8 настала від відкритої черепно-мозкової травми - перелому кісток зводу черепу, крововиливу під м'які мозкові оболонки головного мозку.
Після цього з метою протиправного позбавлення життя ОСОБА_6, яка була у кімнаті разом з ОСОБА_8, ОСОБА_3 умисно завдав металевою частиною молотка не менше 7 ударів по голові та обличчю ОСОБА_6, завдавши їй тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона впала на ліжко та втратила свідомість.
Далі ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, пішов до кімнати, в якій перебувала ОСОБА_5, і, побачивши, що остання відпочиває в ліжку, умисно з метою протиправного позбавлення життя останньої підійшов до неї та, схопивши за шию, став стискати її, позбавляючи ОСОБА_5 можливості вільно дихати, а потім завдав їй не менше 2 ударів металевою частиною молотка по голові, заподіявши їй легких та тяжких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_5 втратила свідомість і впала.
Надалі з метою приховування слідів скоєних злочинів ОСОБА_3 перемістив трупи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до двору зазначеного домоволодіння, де закопав їх.
Смерть потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не настала з причин, незалежних від волі ОСОБА_3, оскільки їм своєчасно було надано медичну допомогу.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про скасування судових рішень щодо нього та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає порушеним його право на захист, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно, на його думку, не було призначено нового захисника. Крім того, вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги, не дав їм правильної оцінки та безпідставно залишив без зміни вирок суду першої інстанції. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі захисник Компанієць В. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить вимогу про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Вважає, що у провадженні відсутні належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Апеляційний суд належним чином не перевірив доводів, викладених у його апеляційній скарзі з цього приводу, і не спростував їх.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Бєжанова А. В. підтримала касаційні скарги. Прокурор заперечувала проти задоволення цих скарг, при цьому зазначала про необхідність зміни судових рішень в частині кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 15 п. 2 ч. 2 ст. 115 КК.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги і вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправдного чи особи, стосовно якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
З урахуванням положень ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповнота судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_3 засуджений, зокрема, за ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК, а саме за закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з такими кваліфікуючими ознаками, як протиправне заподіяння смерті двом і більше особам, у тому числі малолітньої дитини.
При цьому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, а ОСОБА_6 - 1994.
За таких обставин кваліфікація дій ОСОБА_3 як закінчений замах на умисне вбивство малолітньої дитини є безпідставною, а посилання щодо засудження ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 п. 2 ч. 2 ст. 115 КК підлягають виключенню з мотивувальних та резолютивних частин оскаржених судових рішень в порядку ч. 2 ст. 433 КПК.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об'єктивно дослідив, правильно оцінив.
Так, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, підтверджується:
- показаннями потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в судовому засіданні повідомили про обставини та події, що передували вчиненню злочинів, зокрема про те, що сторонніх людей у будинку не було, ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння, у нього були погані відносини з потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_8, між ними постійно виникали конфлікти. Останнє, що запам'ятала тієї ночі ОСОБА_6, це те, що ОСОБА_3 замахнувся на неї рукою і щось бубонів, а ОСОБА_5 - як ОСОБА_3 душив її;
- показаннями свідка ОСОБА_10, який у судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснив, що він разом зі своєю дружиною були понятими при огляді місця події, в ході якого ОСОБА_3 сам показав місце знаходження трупів, які той закопав у теплиці, пояснення давав добровільно без жодного тиску. Про обставини вбивства ОСОБА_3 говорив, що він то вбив, то не вбивав, що не хотів цього робити, що ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 на нього сварилася, він її вдарив; сказав, що вранці ОСОБА_8 ще «хрюкала», а бабка «воняла», і тому він виніс їх із будинку, викопав яму та закопав їх;
- наданими у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14
Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, дослідженими судом першої інстанції, зокрема:
- даними протоколупроведення слідчого експерименту з фототаблицями до нього за участі засудженого, його захисника, експерта у присутності двох понятих, в ході якого ОСОБА_3 пояснив, що на момент вчинення злочину він перебував у стані алкогольного сп'яніння, та показав, як саме він завдавав ударів молоткомОСОБА_7, ОСОБА_8 (її вік ОСОБА_3 був відомий), ОСОБА_6 та ОСОБА_5Трупи сховав, закопавши у дворі;
- даними протоколів проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_5, оглядів місця події (зокрема, згідно з даними протоколу огляду місця події від 15 лютого 2015 року, проведеного у присутності двох понятих, у теплиці на території домоволодіння на АДРЕСА_2 було виявлено два трупи), оглядів трупів, предметів, висновків судово-медичних експертиз (зокрема, згідно з висновком експерта від 23 квітня 2015 року № 97 на спортивних штанях ОСОБА_3, вилучених 15 лютого 2015 року під час огляду місця події, знайдено кров, яка може походити від ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5), висновку судово-психіатричної експертизи тощо.
У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, які би ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочинів.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, повністю доведено і його дії кваліфіковано правильно.
Згідно зі ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Положеннями ст. 65 КК передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК є особливо тяжкими, і внаслідок яких дві особи (у