ПОСТАНОВА
Іменем України
15 лютого 2019 року
м. Київ
справа №569/5083/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33404/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016р. (суддя - Бучик А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У квітні 2016р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.10.2016р. позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради провести донарахування ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, виходячи з розміру рівня забезпечення прожиткового мінімуму як для непрацездатної особи, за період з 22.10.2015р. по 01.05.2016р.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2016р. апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності надання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016р. апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
У поданій касаційній скарзі управління соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності надання документа про сплату судового збору; заявнику надано строк до 16.12.2016р. для усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до наявного у справі повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху заявником отримано 30.11.2016р.
На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відповідачем до суду надіслано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги до 23.12.2016р.
Ухвалою Житомирс