Постанова
іменем України
12 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 343/236/18
провадження № 51-6891 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
прокурора Міщенко Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Бойка А.І. на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2018 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12017090160000799, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1, в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 185 КК із застосуванням частини 1 статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
ОСОБА_1 взято під варту в залі суду, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 грудня 2017 року близько 21:00 вирішив вчинити крадіжку металевих батарей, належних ОСОБА_3, з території домоволодіння ОСОБА_4 за адресою: на АДРЕСА_2. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_1 підійшов до господарства ОСОБА_4, що огороджено металевим парканом та доступ до якого закрито стороннім особам, переліз через огорожу і таким чином незаконно проник на територію господарства. Звідти він таємно викрав батареї на загальну суму 5120 грн, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2018 року вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - Бойко А.І. просить змінити вирок районного суду, виключивши таку кваліфікуючу ознаку крадіжки, як поєднана з проникненням у інше сховище, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з частини 3 на частину 1 статті 185, призначити йому покарання із застосуванням частини 1 статті 69 КК, а на підставі статті 75 цього Кодексу звільнити його підзахисного від відбування покарання та встановити іспитовий строк.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд, правильно встановивши усі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, не зважив на постанову Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику про злочини проти власності», у пункті 22 якої зазначено, що під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання цінносте, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб, наявність охоронця, сигналізації, тощо.
Зазначає, що територію, якщо вона мала відповідну огорожу, не можна визнати іншим сховищем, адже огорожа, на думку захисника, лише встановлює видимі межі цієї території та запобігає вільному перетинанню її меж кіньми, великою рогатою худобою та іншою живністю.
При цьому зазначає, що викрадення з огородженої ділянки в цьому випадку - подвіря огородженого металевою сіткою не є викраденням матеріальних цінностей зі сховища, тому просить перекваліфікувати дії його підзахисного з частини 3 на частину 1 статті 185 КК.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з кваліфікацією дій його підзахисного, при цьому не оспорює встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, а вказує на відсутність такої кваліфікуючої ознаки крадіжки, як проникнення у сховище.
Однак ці доводи касаційної скарги захисника є безпідставними з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (провадження № 51-2436кмо18), огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи