Постанова
Іменем України
12 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 569/3708/15-к
провадження №51-7796 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Буланова О. П.,
прокурора Парусова А. М, в режимі відеоконференції захисника Власик В.Я., засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та прокурора Войтюка А. М., який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180000000528, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Калинівка Городищенського району Черкаської області, проживаючого на АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 17 травня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК. Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду начальника реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області, будучи державним службовцем 13 рангу 6 категорії, службовою особою, яка займає відповідальне становище, наділеною організаційно-розпорядчими функціями щодо здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, діючи умисно, з корисливих мотивів 28 листопада та 01 грудня 2014 року в приміщенні службового кабінету на вул. Відінській, 10 у м. Рівне, використовуючи своє службове становище, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду відповідно в сумі 1000 грн та 2500 грн за проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та видачу документів про державну реєстрацію на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 квітня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, не доведена належними та допустимими доказами. Висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Недопустимими доказами вважає, зокрема, заяву ОСОБА_3 про вчинення злочину, інформацію за результатами проведення негласних слідчих дій, дані протоколу огляду місця події та докази, отримані під час проведення вказаної слідчої дії, а також висновки експерта. Вказане залишилось без уваги суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 404, ст. 419 КПК відповідних доводів апеляційної скарги не перевірив, обставин кримінального провадження в апеляційному порядку не дослідив та дійшов необґрунтованого висновку про залишення вироку суду першої інстанції без зміни.
У касаційній скарзі прокурор Войтюк А. М., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує на безпідставне незастосування судом кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, - вимагання неправомірної вигоди. На думку прокурора, положення ст. 75 КК щодо ОСОБА_2 також застосовані неправильно, що призвело до м'якості призначеного йому покарання. Виправлення засудженого вважає можливим лише в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі. Всупереч приписам ст. 419 КПК апеляційний суд відповідним доводам апеляційної скарги прокурора належної оцінки не дав та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 без зміни.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 та захисник Власик В. Я. підтримали касаційну скаргу засудженого та заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора. Прокурор Парусов А. М. підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_2 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі ОСОБА_2, серед іншого, вказував на недопустимість в якості доказів даних протоколу огляду службового кабінету від 01 грудня 2014 року, проведеного за відсутності його добровільної згоди та без отримання дозволу слідчого судді, а також даних, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки стороні захисту не були відкриті в порядку ст. 290 КПК процесуальні документи, що стали підставою для їх проведення.
Разом із цим, залишаючи апеляційну скаргу засудженого без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу у відповідній частині визнано необґрунтованою, обмежившись перерахуванням доказів, покладених в основу обвинувального вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Проте без ували апеляційного суду з