Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 630/584/15-ц
провадження № 61-29578св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мангушева Ольга Степанівна, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року у складі судді Малихіна О. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругова С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої О.С., (далі - приватний нотаріус ХМНО Мангушева О. С.) ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій нотаріуса протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 20 вересня 2005 року між нею, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є. В. (далі - приватний нотаріус ХМНО Гриценко Є. В.), за умовами якого вона надала ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в борг 3 700 доларів США. 09 квітня 2008 року між нею, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алейніковою Л. П. (далі - приватний нотаріус ХМНО Алейнікова Л. П.), згідно з яким вона надала позичальникам в борг 12 070 грн. Зметою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 20 вересня 2005 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_5 передала їй в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1. Позичальники не виконували належним чином взятих на себе зобов'язань за договорами позики, внаслідок чого в них утворилася заборгованість. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_3 19 травня 2011 року вона отримала лист із заявою ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мангушевою О. С., згідно з яким ОСОБА_3 зобов'язалася повернути їй за договором позики та договором іпотеки грошові кошти в сумі 7 040 грн, що еквівалентно 880 доларам США. У цій заяві містилася вимога до неї щодо прийняття у п'ятиденний строк з дня її отримання даної грошової суми та про підписання у присутності нотаріуса заяви про повний розрахунок боржника за договором позики, в іншому випадку вказані грошові кошти будуть перераховані на депозит нотаріуса. Вона звернулася до приватного нотаріуса з письмовою заявою, в якій просила відмовити ОСОБА_3 у внесенні на депозит грошових коштів, знятті заборони відчуження переданого в іпотеку майна та у виведенні заставленого майна з іпотеки, посилаючись на наявність спору щодо розміру боргу та його розгляду в суді. Факт наявності судового спору було підтверджено наданим нотаріусу повідомленням Московського районного суду міста Харкова. Однак приватний нотаріус ХМНО Мангушева О. С. прийняла на депозит грошові кошти в розмірі 7 055 грн та зняла заборону відчуження спірного житлового будинку, який є предметом іпотеки. Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 26 січня 2012 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07 березня 2017 року, стягнено з ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договорами позики в загальному розмірі 73 142,04 грн. Примусове виконання вказаних судових рішень станом на час подання цього позову не здійснено. Прийнята на депозит нотаріусом грошова сума є значно меншою, ніж визначена в судових рішеннях. У зв'язку з протиправними діями приватного нотаріуса ХМНО МангушевоїО. С. щодо прийняття на депозит грошових коштів у вищевказаному розмірі та вилучення з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження спірного нерухомого майна вона позбавлена можливості задовольнити свої вимоги за грошовим зобов'язанням, яке ОСОБА_3 не виконала належним чином, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вищевказаний житловий будинок було відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу. ОСОБА_3 зобов'язана була сплатити їй не лише суму заборгованості, визначену судовим рішенням, а й заборгованість, яка виникла в період з 31 січня 2011 року до 13 серпня 2015 року в розмірі 121 446,98 грн. Також з 07 березня 2017 року (дата ухвалення вищенаведеного рішення Апеляційного суду Харківської області) в неї виникло право на нарахування трьох процентів річних, інфляційних втрат та неустойки. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила: визнати протиправними дії приватного нотаріуса ХМНО Мангушевої О. С. щодо прийняття на депозит грошових коштів у розмірі 7 055 грн, внесених ОСОБА_3 в рахунок повного та безумовного виконання зобов'язань за договорами позики, вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження забороною відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 та вилучення з державного реєстру іпотек запису про обтяження цього житлового будинку; зобов'язати приватного нотаріуса ХМНО Мангушеву О. С. внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про накладення заборони відчуження вищевказаного житлового будинку та до Державного реєстру іпотек - запис про його обтяження іпотекою; стягнути з ОСОБА_3 на її користь відсотки за користування коштами за договором позики від 20 вересня 2005 року в період з 31 січня 2011 року до 13 серпня 2015 року в сумі, що еквівалентна 798 доларам США за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день ухвалення рішення, три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу за цим договором позики у зазначений період в сумі, що еквівалентна 229 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення, та неустойку в розмірі 82 750 грн; стягнути з ОСОБА_3 на її користь відсотки за користування коштами за договором позики від 09 квітня 2008 року в період з 31 січня 2011 року до 13 серпня 2015 року в сумі 4 356,17 грн, три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу за цим договором позики в зазначений період - в сумі 1 233,77 грн, суми інфляційного збільшення простроченої поверненням позики за цим договором в період з лютого 2011 року по липень 2015 року - в розмірі 6 006,80 грн; в рахунок задоволених позовних вимог в сумі 73 142,04 грн, визначеній заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 26 січня 2012 року та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07 березня 2017 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом застосування процедури продажу з наданням їй як іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю, на її власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на момент продажу, але не нижче, ніж визначена звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська інвестиційна агенція нерухомості», що складає 212 529 грн; надати їй право особисто та через представників пред'являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати та підписувати необхідні довідки і документи, заяви (в тому числі стосовно сімейного стану іпотекодавця ОСОБА_4) до Комунального підприємства «Люботинське бюро технічної інвентаризації», Державної міграційної служби України, Державної реєстраційної служби України та інших державних органів, установ, підприємств, організацій, з питань отримання витягів та інших документів, довідок про склад сім'ї, а також вчиняти всі інші дії, пов'язані з вирішенням цих питань; з метою збереження предмета іпотеки до моменту його реалізації передати будинок АДРЕСА_1, в її управління на період до його реалізації з наданням права обладнання предмета іпотеки охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, зміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, договорів оренди предмета іпотеки з правом отримання орендної плати.
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 20 вересня 2005 року заборгованість за процентами за користування коштами в період з 31 січня 2011 року до 13 серпня 2015 року в сумі 798 доларів США, що еквівалентно 20 632,05 грн, три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу в період з 31 січня 2011 року до 13 серпня 2015 року в сумі 229 доларів США, що еквівалентно 5 920,73 грн, а також неустойку за період з 14 серпня 2014 року до 13 серпня 2015 року в розмірі 18 250 грн. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 09 квітня 2008 року три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу в період з 31 січня 2011 року до 13 серпня 2015 року в сумі 1 233,77 грн, суму інфляційного збільшення простроченої поверненням суми позики в період з лютого 2011 року до липня 2015 року в розмірі 6 006,80 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 09 квітня 2008 року щодо трьох процентів річних в сумі 1 233,77 грн та суми інфляційного збільшення в розмірі 6 006,80 грн, а також заборгованості за договором позики від 20 вересня 2005 року у вигляді процентів за користування грошима в сумі 798 доларів США, трьох процентів річних в сумі 229 доларів США є обґрунтованими. Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_3 неустойки за договором позики від 20 вересня 2005 року, місцевий суд виходив з того, що неустойка була передбачена пунктом 3 цього договору в розмірі 50 грн за кожен день прострочення, а тому право позикодавця на її нарахування не залежало від суми неналежно виконаного зобов'язання. Тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню розмір неустойки в межах спеціальної позовної давності, тобто за період з 14 серпня 2014 року до 13 серпня 2015 року в розмірі 18 250 грн. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що ОСОБА_1 довідалася про вчинення приватним нотаріусом ХМНО Мангушевою О. С. нотаріальних дій, які порушували її права, 08 липня 2011 року. Тому саме з цього дня почався перебіг загальної позовної давності, протягом якого позивач могла звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Однак з цим позовом вона звернулася до суду лише 13 серпня 2015 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій приватного нотаріуса відмовлено, а спірний житловий будинок не є предметом іпотеки, то не підлягають задоволенню вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та похідних від них вимог про передачу предмета іпотеки в управління, надання прав, необхідних для звернення стягнення, залишено без змін. В іншій частині рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року не переглядалося.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду в частині, що переглядалася апеляційний судом, є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предметі іпотеки та похідних від них вимог про передачу предмета іпотеки в управління і про надання прав, необхідних для звернення стягнення, та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що незаконне і неправомірне вилучення нотаріусом запису про обтяження предмета іпотеки забороною відчуження не припиняє іпотечні правовідносини сторін та зобов'язання за самим іпотечним договором і не виводить заставлене нерухоме майно з-під іпотеки. Оскільки основне зобов'язання за договорами позики залишається невиконаним, іпотека, яка забезпечує виконання цього зобов'язання, не припинилася і є дійсною. Сам по собі факт спливу позовної давності до вимоги про відновлення запису щодо заборони відчуження іпотечного майна не є підставою для визнання договору іпотеки та зобов'язань за ним припиненими. Враховуючи, що позовна давність за основним зобов'язанням не пропущена, вона має право вимагати в судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки і таким чином задовольнити свої грошові вимоги до боржника.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Люботинського міського суду Харківської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 березня 2018 року справу № 630/584/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті