Постанова
Іменем України
12 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 752/2549/15-к
провадження № 51-7807 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Кравченка С. І., Остапука В. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Буланова О. П.,
прокурора Парусова А. М., захисника КононенкаС. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Гапон О. Є., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010007977, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особи без громадянства, котрий народився у с. Червона Гірка Григоріопільського району Республіки Молдова, без реєстрації на території України, без постійного місця проживання, судимого 10 грудня 2008 року Приморським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він 05 травня 2012 року приблизно о 23.45, перебуваючи у першому під'їзді будинку на проспекті Науки, 16 у місті Києві, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом ривка відкрито викрав з рук ОСОБА_4 мобільний телефон, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1200 грн.
16 вересня 2014 року у період часу з 03.00 до 04.00 ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання у квартирі АДРЕСА_1, в ході конфлікту, діючи умисно, наніс ОСОБА_5 дерев'яним стільцем, руками та ногами численних ударів по голові, шиї, тулубу, кінцівках, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.
Такі дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування були кваліфіковані відповідно за ч. 2 ст. 186 КК, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, та за ч. 2 ст. 121 КК, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у висунутому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що злочини вчинено обвинуваченим.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Гапон О. Є., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК. Натомість вказані докази у своїй сукупності не отримали правильної оцінки суду першої інстанції, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про необхідність виправдання обвинуваченого. Апеляційний суд в порушення вимог ст. 404, ст. 419 КПК доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив, доказів в апеляційному порядку повторно не дослідив та безпідставно залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник Кононенко С. В. вказав на законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_2 та просив залишити їх без зміни.
В судовому засіданні прокурор Парусов А. М. підтримав касаційну скаргу прокурора. Захисник Кононенко С. В. заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК органом досудового розслідування покладено показання потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, дані протоколів слідчих дій та висновки судових експертиз; а в основу обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК - показання потерпілого ОСОБА_4 та дані протоколів слідчих дій.
Дослідивши зазначені докази, надавши кожному з них і їм у сукупності належну оцінку з точки зору належності, допусти