Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 263/9917/15-ц
провадження № 61-6733св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2016 року в складі судді Скрипниченко Т. І. та рішення Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року в складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Принцевської В. П., Папоян К. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними заяв та визнання права власності на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що між сторонами укладено договір іпотеки від 15 грудня 2008 року із змінами від 11 березня 2009 року та 02 квітня 2010 року про забезпечення виконання зобов'язань за договором позики шляхом передання в іпотеку квартири відповідача АДРЕСА_1 із строком повернення позики до 02 жовтня 2010 року, за умовами якого у зв'язку з невиконанням договору іпотеки у рахунок погашення боргу право власності на квартиру переходить від відповідача до позивача.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми боргу не виконала, тому утворилася заборгованість у розмірі 460 000 грн, проценти за період з 02 квітня 2010 року до 02 вересня 2015 року - 2 990 000 грн, інфляційні втрати - 397 440 грн, 3 % річних - 69 000 грн, пеня - 4 128 500 грн, а всього 8 046 940 грн. В подальшому відповідач частково сплатила борг, тому сума боргу складає 7 800 000 грн. Договір іпотеки та зміни до нього були зареєстровані в Державному реєстрі іпотек, але 19 травня 2012 року нотаріусом було здійснено записи про вилучення записів про передання квартири в іпотеку на підставі заяви позивача про проведення з боку відповідача повного розрахунку, заяви позивача про вилучення обтяжень об'єкта нерухомого майна та повідомлення позивача про виключення запису з Державного реєстру.
ОСОБА_2 вказував, що зобов'язання за договором іпотеки не припинені, оскільки відповідач фактично не погасив борг, а зазначені заяви та повідомлення, на підставі яких нотаріусом розірвано договір іпотеки, були складені ним без його волевиявлення внаслідок погрози та під примусом. З цього приводу він звертався до правоохоронних органів, якими порушено кримінальне провадження за фактом викрадення позивача та проводиться досудове розслідування.
На підставі викладеного ОСОБА_2просив: в рахунок погашення боргу в розмірі 460 000 грн за договором іпотеки від 15 грудня 2008 року та додаткового договору від 02 квітня 2010 року визнати за ним право власності на предмет іпотеки - квартиру № АДРЕСА_1; визнати недійсною заяву ОСОБА_2 від 19 травня 2012 року про проведення ОСОБА_3 повного розрахунку з ним за договором іпотеки від 15 грудня 2008 року; визнати недійсною заяву ОСОБА_2 від 19 травня 2012 року про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна; визнати недійсною заяву ОСОБА_2 від 19 травня 2012 року про виключення запису з Державного реєстру іпотек.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено факту написання заяв про визнання боргу, вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна та виключення запису з Державного реєстру іпотек під впливом примусу (насильства). Оскільки вказаними вище заявами підтверджено виконання відповідачем боргових зобов'язань, то відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру. Також позивачем пропущено строк позовної давності.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення місцевого суду посилання на пропуск позивачем строку позовної давності як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог. В задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що зверненням до нотаріуса позивача із заявою про повний розрахунок ОСОБА_3 згідно з договором іпотеки від 15 грудня 2008 року, яким було забезпечено виконання останньою зобов'язання, що виникло у неї за договором позики від 02 квітня 2010 року, і підтвердженням відсутності у нього будь-яких матеріальних претензій, які стосувалися б розрахунків за вищевказаним договором іпотеки, а також зверненням із заявою про вилучення обтяження на передану в іпотеку квартиру та повідомленням про виключення запису з Державного реєстру іпотек, ОСОБА_2 письмово підтверджено виконання відповідачем зобов'язань за договором позики. Оскільки позичальник належним чином виконала свої боргові зобов'язанні, тому немає підстав для визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки. Позивачем не доведено, що написані у нотаріуса заяви не відповідали його волі та він не бажав настання відповідних правових наслідків. Оскільки позов є необґрунтованим та не доведений позивачем належними доказами, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення місцевого й апеляційного судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
07 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року зупинено до вирішення апеляційним судом вказаної заяви.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року за нововиявленими обставинами у цій справі залишено без задоволення.
01 серпня 2008 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року поновлено на підставі статті 254 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди вийшли за межі заявлених вимог та відмовили у задоволенні вимог, які позивачем не заявлялися. Судом апеляційної інстанції без достатньої правової підстави відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення питання, чи написані спірні розписки саме позивачем. Відповідачем не подано доказів щодо повного розрахунку з позивачем за договором позики. Також суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою визначення розміру боргу. Позивач написав розписки у нотаріуса під примусом, тому такі докази не можуть вважатися доказом повернення суми боргу.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 грудня 2008 року між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С. за реєстровим № 8215 (далі - договір іпотеки).
Як зазначено в пункті 1.1. договору іпотеки, цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у іпотекодавця на підставі договору позики грошей від 15 грудня 2008 року, укладеного між іпотекодавцем і іпотекодержатем у простій письмовій формі, (далі - основний договір) та додатковими договорами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.
Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки зміст основного зобов'язання за договором позики грошей, що забезпечено іпотекою: позикодавець (за цим договором - іпотекодержатель) на умовах позики згідно зі статтями 1046 - 1053 ЦК України передав у борг позичальнику (за цим договором іпотекодавець) грошові кошти в розмірі 204000 грн зі строком повернення боргу до 15 червня включно 2009 року, і визначені умови повернення позики.
Згідно з умовами пункту 1.3. цього договору позики в забезпечення виконання зобов'язань за основним договором іпотекодавець передає в іпотеку квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 2.1. договору іпотеки сторони оцінюють предмет іпотеки в сумі 204000 грн. Оцінка предмета іпотеки проведена за згодою сторін з урахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов'язаних з його реалізацією.
Відповідно до пункту 4.1. договору іпотеки сторони домовилися, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання (договору позики) іпотекодержатель задовольняє свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 5 договору) - на розсуд іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 6.1 договору іпотеки при виконанні усіх умов договору позики (основного зобов'язання), забезпеченого предметом іпотеки, іпотекодержатель, на вимогу іпотекодавця, зобов'язується протягом двох діб здійснити дії для зняття заборони на відчуження предмету іпотеки.
У зв'язку з укладенням договору іпотеки, 15 грудня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С. накладено заборону відчуження зазначеної в договорі квартири АДРЕСА_2 яка належить ОСОБА_3 до припинення чи розірвання договору іпотеки, реєстровий номер.
11 березня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С. за реєстром № 8215, реєстровий номер 1492, відповідно до якого внесені в пункти 1.1., 1.2., 2.1. та в розділ 5 в цілому договору іпотеки зміни та доповнення, та пункти викладені в новій редакції, яка передбачає зміну суми основного боргу на суму 210000 грн з виплатою відсотків за ставкою в розмірі 6 % щомісяця та зміну умов погашення боргу. Додатковим договором встановлено оцінку предмету іпотеки в сумі 285 600 грн. Також сторони домовилися, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснено шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, внесеного в договір, про задоволення вимог іпотекодержателя. В разі невиконання умов цього договору іпотекодавцем, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке вважається та має силу договору про задоволення вимог іпотекодержателя, визначає позасудові способи звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку.
02 квітня 2010 року між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) був укладений додатковий договір до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С. за реєстром № 8215, реєстровий номер 1182, відповідно до якого внесені в пункти 1.1., 1.2. ,2.1. в цілому договору іпотеки зміни та доповнення, та зазначені пункти викладені в новій редакції, зокрема: «1.2. Зміст основного зобов'язання за договором позики грошей та додаткового договору до нього, що забезпечено іпотекою: позикодавець (за цим договором - іпотекодержатель) на умовах позики згідно зі статтями 1046 - 1053 ЦК України передав у борг позичальнику (за цим договором іпотекодавець) грошові кошти в розмірі 460000 грн з виплатою відсотків за ставкою в розмірі 8,4 % щомісяця, в разі сплати відсотків в строки, зазначені в договор