Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 127/27903/16-ц
провадження № 61-20297св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Департамент соціальної політики Вінницької міської ради,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2017 року у складі судді Волошина С. В. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Голота Л. О., Рибчинський В. П., Панасюк О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (далі - Департамент) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач при подачі заяви про отримання грошової допомоги в порушення вимог пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на житлово-комунальні послуги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505) не повідомила Департамент про наявність у її власності квартири, що розташована на території України, на якій не проводиться антитерористична операція та яка не є тимчасово окупованою, а тому їй у період з листопада 2014 року до червня 2016 року була надмірно виплачена грошова допомога на суму 7 966,45 грн.
Відповідач не відреагувала на повідомлення від 26 жовтня 2016 року № 08-00-019-54167 про повернення незаконно отриманих коштів.
Позивач просив суд стягнути надміру виплачену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на житлово-комунальні послуги в розмірі 7 966,45 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач не має фактичного володіння річчю - квартирою в м. Черкаси, що належить їй відповідно до договору довічного утримання, тому зазначення нею у заяві за період з 20 жовтня 2014 року до 19 квітня 2015 року інформації про відсутність у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, не є повідомленням недостовірної інформації. У стягненні коштів за період з 04 червня 2015 року до 06 червня 2016 року суд відмовив з тих підстав, що саме державним органом були допущенні порушення, оскільки відповідачу були надані бланки, які змінені не були і містили графу про необхідність повідомлення інформації про наявність у володінні житлового приміщення, а не у власності, як зазначено у пункті 6 Порядку № 505.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що законних підстав для виплати відповідачу грошової допомоги не було, оскільки при поданні заяви для призначення щомісячної адресної допомоги відповідач надала недостовірну інформацію, а отже її дії були недобросовісними. Статті 1212, 1213 та 1215 ЦК України не містять вимог про стягнення безпідставно набутого майна, а лише повернення або відшкодування вартості безпідставно набутого майна. Ця вимога, «про повернення» майна, носить самостійний характер, оскільки загальні положення про зобов'язання не містять норм, які передбачають необхідність повернення виконаного. Стягнення може бути наслідком невиконання, а не способом виконання, визначеним у статтях 1212, 1213 ЦК України. Крім того, позивач самостійно визначив юридичну природу спірних коштів, як надміру виплачених, що позбавляє можливості суд вийти за межі позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департамент просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що пунктом 11 Порядку № 505 передбачено підстави, за яких допускається стягнення надміру виплачених коштів, а саме подання документів з недостовірними відомостями. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.
У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в базі даних переміщених осіб Департаменту.
20 жовтня 2014 року відповідач звернулася до Департаменту про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, подавши відповідну заяву та вказуючи про відсутність у неї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах інших ніж тимчасова окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
Відповідно до рішення Управління соціального захисту населення (правобережне) Департаменту від 23 жовтня 2014 року їй була призначена допомога з 20 жовтня 2014 року до 19 квітня 2015 року.
З аналогічними заявами відповідач зверталася 04 червня та 07 грудня 2015 року, вказуючи у графі «інформація щодо наявності у членів сім'ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах інших ніж тимчасова окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції» його відсутність.
ОСОБА_3 відповідно до рішень Управління соціального захисту населення (правобережне) Департаменту від 09 червня та 08 грудня 2015 року була призначена грошова допомога з 04 червня до 03 грудня 2015 року та з 07 грудня 2015 року до 06 червня 2016 року відповідно. У цілому грошова допомога виплачена в сумі 7 966,45 грн.
При здійсненні Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області ревізії використання коштів, виділених з державного бюджету, зокрема на надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі і на оплату житлово-комунальних послуг у Департаментів соціальної політики Вінницької міської ради, встановлено, що за ОСОБА_3 (ОСОБА_3) з 04 січня 2006 року зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що розташована на території України, на якій не проводиться антитерористична операція та яка не є тимчасово окупованою (інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 серпня 2016 року). Ця квартира належить відповідачу на підставі договору довічного утримання від 07 грудня 2005 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм м