Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 594/272/17
провадження № 61-45648св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр»,
відповідачі: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року у складі судді Чира П. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Храпак Н. М., Щавурської Н. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (далі - ТОВ «Мрія Центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» (далі - ТОВ «Борщівська аграрна компанія») про визнання недійсним договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим.
Позовна заява мотивована тим, що 10 травня 2009 року між ТОВ «Мрія Центр» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі загальною площею 1,78 га строком на п'ять років з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 10 грудня 2009 року.
Після отримання земельної ділянки в оренду товариство належним чином виконувало взяті на себе договірні зобов'язання, вчасно сплачувало орендну плату.
Після закінчення строку оренди зазначеної земельної ділянки ТОВ «Мрія Центр» мало намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на поновлення договору оренди землі. З цією метою протягом строку дії договору орендар двічі, не пізніше ніж за 30 днів до його закінчення, 05 березня 2014 року та 07 серпня 2014 року направляв орендодавцю листи-повідомлення від 04 березня 2014 року та від 06 серпня 2014 року про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк, долучивши до них відповідні додаткові угоди.
Крім того, після закінчення строку дії договору оренди землі ТОВ «Мрія Центр» продовжувало користуватись земельною ділянкою, обробляло її у 2015 році та сплатило ОСОБА_4 орендну плату за користування землею.
Проте 01 червня 2015 року ОСОБА_4 уклав з ТОВ «Борщівська аграрна компанія»договір оренди цієї ж земельної ділянки та 10 липня 2015 року за ним зареєстровано право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, діями відповідачів щодо укладення між ними договору оренди землі було порушено переважне право ТОВ «Мрія Центр» на поновлення договору, яке передбачено статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Ураховуючи викладене, ТОВ «Мрія Центр» просило суд: на підставі статей 203, 215 ЦК України визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Борщівська аграрна компанія»; визнати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 10 травня 2009 року, укладений між ним та ОСОБА_4
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року у задоволенні позову ТОВ «Мрія Центр» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у порушення вимог частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», маючи достатньо часу до дня укладення оспорюваного договору оренди землі, не уклав з ОСОБА_4 додаткову угоду про поновлення договору оренди землі та не надав суду доказів направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатись переважним правом щодо укладення договору оренди землі на новий строк, доказів продовження користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди.
Крім того, умови, передбачені оспорюваним договором оренди землі, є більш вигідними для орендодавця, ніж умови, визначені попереднім договором, укладеним з позивачем.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Мрія Центр» залишено без задоволення. Рішення Борщівського районного суду від 25 травня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що подані позивачем списки відправлення простих поштових відправлень не можуть бути доказом належного повідомлення ОСОБА_4 про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки вони не підтверджують факт відправлення кореспонденції останньому та отримання ним. При цьому під повідомленням слід розуміти не тільки направлення, а й отримання орендарем відповідного листа-повідомлення. ОСОБА_4 заперечував отримання листів, як і намір продовжувати договір оренди з позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «Мрія Центр», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове про задоволення його позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про недотримання ТОВ «Мрія Центр» встановленої процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі частин першої-шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки у зазначеній нормі законодавства не передбачено та не вимагається надсилання листів-повідомлень рекомендованими, цінними та/або з повідомленнями про вручення поштовими відправленнями.
Також суди не врахували, що ТОВ «Мрія Центр» запропонувало у надісланому орендодавцю проекті додаткової угоди покращені умови оренди, а в листі-повідомленні зазначило, що у разі незгоди із запропонованими умовами оренди, він має право надати прийнятні для нього умови або власний проект додаткової угоди.
Крім того, посилається на те, що суди не врахували обов'язкових до застосування правових позицій Верховного Суду України щодо застосування частин першої-п'ятої, а також частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року ТОВ «Борщівська аграрна компанія» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Мрія Центр», в якому вказує, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ «Мрія Центр»задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною четвертою статті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встано