Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 582/649/17
провадження № 61-2767св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про усунення перешкод та зміну порядку користування житловим приміщенням,посилаючись на те, що йому і його колишній дружині ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року відповідача разом з їх сином ОСОБА_3 вселено до вказаної квартири та передано їм у користування дві житлові кімнати за №№ 2, 3. Однак ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в користуванні спірною квартирою. Крім цього, з часу ухвалення зазначеного рішення змінився сімейний стан сторін, оскільки з 2012 року син став проживати разом з ним у селі Вільшана Недригайлівського району Сумської області в будинку його батьків. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди в користуванні вказаною квартирою, а також змінити порядок користування нею шляхом виділення йому двох житлових кімнат за №№ 2, 7 загальною площею 25,7 кв. м, а ОСОБА_2 - кімнату № 3 площею 14,3 кв. м.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона не чинить ОСОБА_1 та їх сину жодних перешкод в користуванні квартирою. На даний час разом з нею в одній із кімнат проживає малолітня дочка від іншого шлюбу. Друга кімната, яка на підставі рішення суду була виділена у користування їй разом із сином, ніким не зайнята. Тому неповнолітній ОСОБА_3 може в будь-який час повернутися і жити у своїй кімнаті.
Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2017 року у складі судді Жмурченка В. Д. позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вимоги позивача про зміну порядку користування квартирою є безпідставними, оскільки попередніми судовими рішеннями були правильно встановлені правовідносини сторін стосовно права власності та способів користування ними спільним майном. Відповідач проживає у спірній квартирі та користується виділеними їй кімнатами разом з дочкою ОСОБА_4, 2011 року народження. Хоча неповнолітній син сторін і живе разом з батьком ОСОБА_1, однак його право на проживання разом з матір'ю є непорушним і ніким не обмежене.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про зміну порядку користування житловим приміщенням скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Змінено порядок користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1 шляхом виділення в користування ОСОБА_1 двох житлових кімнат за №№ 2, 7 загальною площею 25,7 кв. м, а ОСОБА_2 - однієї житлової кімнати за № 3 площею 14,3 кв. м, залишено в їх спільному користуванні інші службові приміщення квартири. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при встановлені судовим рішенням від 18 грудня 2009 року порядку користування спірною квартирою та виділенні у користування ОСОБА_2 двох житлових кімнат загальною площею 24,5 кв. м, судом було враховано факт проживання разом з відповідачем сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак після ухвалення вказаного рішення сімейний стан сторін змінився, дитина стала проживати разом з батьком за іншою адресою. Оскільки позивач має намір вселитися із сином у спірне житло, яке належить йому на праві спільної часткової власності, то позов у частині зміни способу користування квартирою є обґрунтованим.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року, а рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що, змінюючи порядок користування квартирою, апеляційний суд фактично вдався до ревізії рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 18 грудня 2009 року, яким вже вирішено спір між тими ж сторонами та з тих же підстав. Таким чином, на даний час існує два рішення, які по різному визначають порядок користування спірним майном. Кожен із співвласників має право на надання йому в користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. При цьому допускається можливість відійти від відповідності реальних часток ідеальним, однак у незначних обсягах. Виділивши позивачу значно більшу житлову площу, суд апеляційної інстанції порушив баланс інтересів кожного із співвласників.
У квітні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що апеляційним судом не встановлено, а змінено порядок користування квартирою з врахуванням того, що син сторін став проживати разом з позивачем. Якщо відповідач вважає, що ОСОБА_1 може бути виділено у користування тільки 1/2 частину спірного майна (його частка у праві спільної часткової власності), то на якій підставі вона сама користується більшою частиною квартири і намагається цей порядок залишити без змін. Судом апеляційної інстанції враховано найбільш оптимальний баланс інтересів співвласників, а також те, що встановлення порядку користування квартирою не змінює розмір часток кожного з них у праві власності.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Недригайлівського районного суду Сумської області.
29 березня 2018 року справа № 582/649/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку лише в частині вирішення питання про зміну порядку користування житловим приміщенням, тому і переглядається Верховним Судом тільки в цій частині.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині трикімнатної квартири АДРЕСА_1.