ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2019 року
Київ
справа №802/320/18-а
адміністративне провадження №К/9901/63517/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Вінницькій області
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 (головуючий суддя - Вробйова І.А.)
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді - Граб Л.С., Біла Л.М.)
у справі №802/320/18-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ+"
до відповідача Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ+" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ДФС) про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2017.
Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про те, що господарська операція позивача з його контрагентом не мала реального характеру, відтак у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення Товариству розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 27.10.2017 № 0009361411.
Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи, та обставини справи.
Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної на підставі ухвали слідчого судді документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Реалбуд - М» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 складено акт від 06.10.2017.
В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень п. 198.1, 198.3 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість на суму 42 888 грн.
На цій підставі відповідачем 27.10.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0009361411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 42 888 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 10 722 грн.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що господарська операція позивача з ТОВ «Реалбуд-М» не носила реального характеру та фактично не виконувалась.
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.
З огляду на приписи статей 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 14, 44, 198, 200, 201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
При цьому, при оцінці доводів наданих сторонами суди повинні враховувати