ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2019 року
Київ
справа №855/35/19
адміністративне провадження №А/9901/33/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання - Головко О.В.
позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Краснощока А.І., Ющенка О.О.,
представника третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кандидата на пост Президента України ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі за позовом кандидата на пост Президента України ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - кандидат на пост Президента України ОСОБА_6, про скасування постанови від 07 лютого 2019 року № 253,
установив:
1. Кандидат на пост Президента України ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії про скасування постанови Центральної виборчої комісії від 07 лютого 2019 року № 253 «Про реєстрацію кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року".
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при прийнятті оскаржуваної постанови 9 із 16 членів ЦВК мали реальний конфлікт інтересів. Такий висновок зроблений позивачем на підставі інформації, отриманої із засобів масової інформації.
У зв'язку з тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення членами ЦВК, на думку позивача, не було дотримано вимог частини 2 статті 35 Закону України "Про запобігання корупції", позивач заявляє про порушення оскаржуваним рішенням рівного виборчого права, гарантованого статтею 3 Закону України "Про вибори Президента України".
3. Враховуючи наведене, з метою захисту свого порушеного пасивного виборчого права, ОСОБА_1, як зареєстрований кандидат на пост Президента України, звернувся до адміністративного суду із зазначеним позовом.
4. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
5. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
6. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив докази позивача про наявність конфлікту інтересів членів ЦВК за формальною ознакою - опублікування їх у мережі Інтернет, та відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків.
Судом також не досліджено питання того, як саме впливають повноваження Президента України щодо внесення подань про призначення та звільнення членів ЦВК на факт наявності реального конфлікту інтересів. При цьому, такий факт означає реальну залежність всіх без виключення членів ЦВК від Президента України.
7. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
8. Представник третьої особи, - ОСОБА_4, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки апеляційна скарга є необґрунтованою, а аргументи, викладені в ній, не спростовують висновків суду першої інстанції.
9. У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та доданих письмових пояснень, просив їх задовольнити. Наполягав на виклику і допиті свідків, перелік яких зазначав у позовній заяві та апеляційній скарзі, у допиті яких протиправно, на думку позивача, було відмовлено судом першої інстанції. Означені свідки, на думку позивача, нададуть суду документи і пояснення, що підтвердять наявність реального конфлікту інтересів членів ЦВК у зв'язку з реєстрацією ОСОБА_6 кандидатом у Президенти України. Так, зокрема, як стало відомо позивачеві зі сторінки інтернет-видання «Страна.UA», голова ЦВК ОСОБА_7, святкувала Новий рік разом з чинним Президентом України, що є прямим доказом її залежності від останнього.
Просив суд надати безпосередню оцінку отриманим доказам, з огляду на те, що його звернення до компетентного органу - Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) не дало очікуваних ним результатів.
10. Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, за змістом аналогічні тим, які зазначені у відзиві. Зазначили, що згідно чинного законодавства у ЦВК є повноваження лише зареєструвати кандидата чи відмовити особі у реєстрації. Третьою особою для реєстрації були подані всі документи, передбачені статтею 51 Закону України "Про вибори Президента України", оформлені належним чином, з огляду на що законних підстав до відмови у реєстрації кандидата у відповідача не було.
Наголошували, що претензій до форми, змісту і порядку прийняття оскаржуваної постанови ЦВК у позивача немає. Зауважили, що органом, що призначає членів ЦВК, є Верховна Рада України, відповідна постанова якої позивачем не оскаржена.
Додали, що під час прийняття оскаржуваного рішення жоден з членів ЦВК, що брали участь у голосуванні, не заявив про наявність у нього потенційного чи реального конфлікту інтересів. Порядок врегулювання конфлікту інтересів визначено Законом України «Про запобігання корупції», а встановлення порушень його приписів віднесене до компетенції спеціально уповноваженого державного органу - НАЗК.
Стверджував, що 31 грудня 2018 року було оголошено про початок виборчого процесу, у зв'язку з чим голова ЦВК, так само як і інші члени, брала участь у відповідному засіданні Комісії, про що є відомості на офіційному сайті відповідача. Означене спростовує поширені у ЗМІ відомості, на які посилався позивач.
Крім того, відповідач зазначає, що у ЦВК відсутні відомості щодо будь-яких встановлених компетентними органами фактів незаконного впливу на членів ЦВК у процесі прийняття ними оскаржуваної постанови.
Отже, відповідач діяв у спосіб та в порядку, визначених Конституцією та законами України, з огляду на що просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
11. Представник третьої особи підтримав позицію відповідача по справі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з мотивів, викладених у своєму відзиві. Наголосив, що за умови відсутності підстав для відмови у реєстрації кандидата така реєстрація є обов'язком відповідача.
В частині доводів позивача про прийняття оскаржуваної постанови в умовах конфлікту інтересів, представник третьої особи вказав, що позивачем не наведено розумного обґрунтування таких доводів.
Вказав, що роздруківка з мережі Інтернет не може бути доказом існування конфлікту інтересів при прийнятті оскаржуваної постанови як у голови ЦВК, так і у її членів. На підтвердження такого надав відомості з офіційної сторінки Президента України у Фейсбуці про його перебування з дружиною на Софіївській площі у м. Києві 31 грудня 2018 року.
12. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
13. Як правильно встановлено судом першої інстанції, постановою ЦВК від 15.01.2019 р. № 63 позивача, ОСОБА_1, зареєстровано кандидатом на пост Президента України.
Пізніше, 07.02.2019р., Комісією постановлено:
1. Зареєструвати кандидата на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року: ОСОБА_6, 1965 року народження, освіта вища, проживає в місті Києві, Президент України, безпартійний, самовисування.
2. Видати ОСОБА_6 посвідчення кандидата на пост Президента України встановленої форми.
3. Копію цієї постанови видати уповноваженому представнику кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 у Центральній виборчій комісії з правом дорадчого голосу.
4. Цю постанову, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_6 та посилання на відповідну інтернет-сторінку Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що містить електронну декларацію зазначеного кандидата на пост Президента України, у триденний строк опублікувати в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр", а також оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.
Не погодившись із реєстрацією Третьої особи кандидатом у Президенти України на виборах Президента України 31 березня 2019 року, позивач оскаржив постанову ЦВК № 253 від 07.02.2019р. до суду.
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Шостий апеляційний адміністративний суд (далі - ШААС) виходив із того, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Порушень прав, свобод та законних інтересів позивача Центральною виборчою комісією допущено не було. Доводи позивача про перебування членів ЦВК під впливом Президента України є оціночними судженнями та доказуванню в межах даної справи не підлягають. Наявні в матеріалах справи докази у формі висловлювань авторів інтернет-видання та роздруківок інтернет-сторінок, на думку суду першої інстанції, не можуть вважатися достовірними доказами, що підтверджують дійсність зазначених обставин.
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
16. У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Стаття 71 Конституції України визначає, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
18. Спеціальним законом в Україні, який регламентує порядок проведення виборів Президента України, у тому числі порядок, умови висування та реєстрації кандидатів на пост Президента України, є Закон України «Про вибори Президента України» від 05.03.1999 № 474-XIV (далі - Закон № 474-XIV).
19. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про вибори Президента України» підготовка і проведення виборів Президента України регулюються Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Центральну виборчу комісію», Законом України «Про Державний реєстр виборців», іншими законами України, постановами Верховної Ради України про призначення виборів Президента України, а також іншими актами законодавства, прийнятими відповідно до цього Закону.
20. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 3 Закону № 474, вибори Президента України є рівними: громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах.
Усі кандидати на пост Президента України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.
Рівність прав і умов участі у виборчому процесі забезпечується:
1) забороною привілеїв чи обмежень кандидатів на пост Президента України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
2) забороною втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у виборчий процес, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
3) забороною використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України;
4) рівним та неупередженим ставленням органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до кандидатів на пост Президента України;
5) рівним та неупередженим ставленням засобів масової інформації до кандидатів на пост Президента України.
21. На підтвердження наявності приватного інтересу при прийнятті оскаржуваної постанови ЦВК від 07 лютого 2019 року № 253 у членів ЦВК ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 позивач надав роздруківки із сайту інтернет-видання "Страна.ua" (а. с. 9 - 14, 17 - 29).
22. Суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що з їх змісту вбачається, що автори цих статей (прізвища та ініціали не зазначені), з посиланням на «джерела з ЦВК» та «поінформованого співрозмовника», повідомляють інформацію про спільне святкування Нового року голови ЦВК та Президента України, а також утримання Президентом України стабільної більшості в ЦВК.
23. Такі відомості, на думку ШААС, є оціночними судженнями їх авторів, та не є належними і