ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2019 року
Київ
справа №825/1948/18
адміністративне провадження №К/9901/63942/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
за участю секретаря - Калініна О.С.,
учасники справи:
представники позивача - Ясинецький О.А.,
представник відповідача - Труба А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Імпульс"
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 (головуючий суддя - Заяць О.В.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 ( головуючий суддя: Кузьменко В. В., судді - Василенко Я. М., Степанюк А. Г.)
у справі №825/1948/18
за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Імпульс"
до Головного управління ДФС у Чернігівській області
про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2018 року Приватне виробничо-комерційне підприємство "Імпульс" (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання дій Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ДФС) щодо проведення розрахунку пені та винесення вимоги та про скасування рішення відповідача про опис майна Підприємства у податкову заставу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи, не надавши при цьому оцінки всім наведеним позивачем доводам щодо протиправності дій та рішень ДФС.
ДФС у відзиві на касаційну скаргу вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити, зокрема, обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судові рішення судів попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2018 ДФС прийнято податкову вимогу №1897-17, в якій зазначається про наявність у Підприємства станом на 11.03.2018 податкового боргу в сумі 90 464, 27 грн. та про застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 90 461, 94 грн.
13.03.2018 ДФС прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.
Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового Кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.3 цієї статті податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до з