ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2019 року
Київ
справа №809/791/16
адміністративне провадження №К/9901/28103/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 (суддя Кафарський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 (головуючий суддя Макарик В.Я., судді: Большакова О.О., Глушко І.В.)
у справі №809/791/16 за позовом Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області звернулась з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 302523,79грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016, позов задоволено частково.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Позивач зазначає, що податковим органом подано всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Як вважає позивач, судами в оскаржуваних рішеннях не надано розтлумачення норм статті 129 Податкового кодексу України.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2019 попередній розгляд справи призначено на 12.02.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. Податковим органом проведено документальну позапланову перевірку. За результатами перевірки ФОП ОСОБА_2, зафіксованими в акті від 20.01.2014 №240/09-15-17-2-25/33702110, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2014 №0001291702, яким відповідачу донараховано 257366,97грн. грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб.
Згідно довідки-розрахунку податкового боргу ФОП ОСОБА_2 залишок основної суми платежу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування становить 204960,28грн., штрафні санкції - 51473,40грн.
Також, у зв'язку з непогашенням податкового зобов'язання позивачем нараховано пеню в розмірі 45691,45грн.
Крім того, відповідач у встановлений строк не погасив самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 318,78грн. У зв'язку із несплатою самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб контролюючим органом нараховано 79,88грн. пені.
Податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу від 28.08.2015 №7387-25 на суму 302674,17грн., яка отримана відповідачем 01.09.2015.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.18, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового Кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків не підлягає оскарженню.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як передбачено підпунктами 59.1, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що за результатом проведеної документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2014 №0001291702, яким відповідачу донараховано 257366,97грн. грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб, з яких 205893