ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 911/792/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Міщенко І.С., Мачульський Г.М.,
За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
розглянувши касаційну скаргу Громадської організації "Діти Вишневого" на рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2018 (суддя Черногуз А.Ф.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 (головуючий суддя: Сулім В.В., Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.)
за позовом Громадської організації "Діти Вишневого"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО 2000", 2. Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області
про визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
За участю представників:
позивача - Титикало Р.С. - адвокат
відповідача-1 - Мельник В.В. - адвокат
відповідача-2 - Шиденко А.В. - представник
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. 18.01.2018 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Громадської організації "Діти Вишневого" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО 2000" та Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсним рішення Вишневої міської ради від 29.05.2007 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.06.2007.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вишневою міською радою спірне рішення прийнято з порушеннями містобудівної документації м. Вишневе, чинної на момент прийняття, на спірній земельній ділянці знаходиться водний об'єкт, проект землеустрою не відповідає вимогам законодавства, договір оренди не відповідає типовій формі тощо. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.07.2018 у справі № 911/3552/17 встановлено факт незаконності рішення Вишневої міської ради від 29.05.2007.
3. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 послався на те, що судами вже досліджувався спірний договір оренди і було встановлено його законність, спірна земельна ділянка не містить об'єктів водного фонду, а договір оформлений у повній відповідності до вимог законодавства. Крім того, відповідачем-1 подано заяву про застосування строків позовної давності.
4. Відповідач-2 у відзиві на позов зазначив, що станом на момент реєстрації права оренди у 2015 році, відповідач не був уповноважений на таку реєстрацію, у зв'язку з чим не має відомостей щодо того, на підставі яких документів така реєстрація відбулась, оригінал спірного договору у відповідача-2 відсутній, судами вже встановлювався факт законності спірного договору.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
5. Рішенням Господарського суду Київської області від 06.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018, у справі №911/792/18, у задоволенні позову відмовлено повністю.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
6. 02.01.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Громадська організація "Діти Вишневого" звернулася з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 911/792/18 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2019 року у справі № 911/792/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Міщенко І.С.
8. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 14.02.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до 11.02.2019.
9. 11.02.2019 від відповідача-2 надійшов відзив на касаційну скаргу.
10. У судове засідання 14.02.2019 з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримав касаційну скаргу. Представники відповідачів виклали заперечення проти касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
11. У касаційній скарзі Громадська організація "Діти Вишневого" (скаржник, позивач) просить рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 911/792/18 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням міської ради порушені права учасників та засновників ГО "Діти Вишневого", як мешканців міста Вишневого, а також мешканців міста Вишневого, які звернулися до позивача за захистом, а тому ГО "Діти Вишневого" мало право на звернення до суду за захистом порушених прав, а суди безпідставно відмовили в їх захисті, чим порушили право на справедливий суд, закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На думку скаржника, тлумачення законів, допущене судами попередніх інстанцій, порушує конституційні права засновників та учасників ГО "Діти Вишневого", які об'єднались та створили Громадську організацію для захисту спільних інтересів та прав, яка в їх спільних інтересах та інтересах мешканців міста вишневого звернулась з позовом до суду.
При цьому, позивач зазначив, що порушення прав членів Громадської організації "Діти Вишневого", які одночасно є жителями міста Вишневого, полягає в тому, що оскаржуване рішення та договір унеможливлюють використання земельної ділянки загального користування жителями міста, оскільки вона була незаконно передана під житлову забудову, чим порушують право на відпочинок, на безпечне для здоров'я життя та довкілля.
ГО "Діти Вишневого" вказує, що з урахуванням норм ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст. 15 ЦК України правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Скаржник зазначає, що Вишнева міська рада Києво-Святошинського району Київської області, як представницький орган територіальної громади міста Вишневе, не вчинила жодних дій для відновлення порушеного права, не скористалась своїм правом на звернення до суду з позовом про визнання незаконним рішенням та договору оренди, не вчинила жодних дій, які за законом повинна була вчинити (ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), але на думку позивача, це не позбавляє права громадян - мешканців міста Вишневого самостійно чи об'єднавшись в громадську організацію звернутись з позовом до суду.
Позивач вказує, що Статутом Громадської організації "Діти Вишневого" передбачено право звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Скаржник також зазначає, що 16.10.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів представником позивача було подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, яке не було задоволено.
Крім того ГО "Діти Вишневого" вказує, що є підстави вважати, що Вишнева міська рада не приймала рішення від 22.03.2007 та рішення від 29.05.2007, а договір оренди від 21.06.2007 не укладала, а для здійснення будівництва використовується підроблений договір оренди від 21.06.2007. Разом з тим, в судах розглядаються численні справи про визнання недійсними неіснуючих рішень міської ради та договору оренди, зокрема, і дана справа. На думку скаржника, в порушення ч.6 ст. 91 ГПК України суд визнав достовірним доказом договір оренди від 21.06.2007, який не був поданий для огляду та ставився під сумнів сторонами.
13. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Євро 2000" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 911/792/18 - без змін.
Відповідач-1 зазначає, що рішення Вишневої міської ради від 29.05.2007 та укладений на його підставі договір оренди від 21.06.2007 вже були предметом оскарження в межах цивільних справ №2-2639/09 та №369/9677/16-ц у Києво-Святошинському районному суді Київської області, оригінали рішень Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.03.2007 та рішення від 29.05.2007 є в наявності.
Крім того, ТОВ "Євро 2000" вказує, що як вбачається з рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2018, зазначеним судом було досліджено оригінал договору оренди землі від 21.06.2007, укладеного між Вишневою міською радою та ТОВ "Євро 2000", встановлено, що він оформлений належним чином, підписаний сторонами та скріплений печатками, містить всі істотні умови згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент його укладання.
Також відповідач-1 вважає, що представницьким органом територіальної громади міста Вишневого є відповідна рада, і окрема організація не може діяти та виступати від імені та в інтересах такої громади, а чинним законодавством не визначені правові підстави для звернення громадських організацій до господарського суду за захистом суспільних інтересів або інтересів територіальної громади у правовідносинах, пов'язаних із наданням у власність земельних ділянок.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
14. Рішенням Вишневої міської ради XIV сесії V скликання від 22.03.2007 "Про погодження місця розташування та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди ТОВ "Євро 2000", для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська" було погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди ТОВ "Євро 2000", для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська, площею 10,2516 га (ріллі) з земель міської ради.
15. 29.05.2007 рішенням Вишневої міської ради XV сесії V скликання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди ТОВ "Євро 2000", для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська" був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки терміном 25 років ТОВ "Євро 2000" для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська загальною площею - 10,2516 га (ріллі) з земель запасу міської ради. Надано ТОВ "Євро 2000" в користування на умовах оренди терміном 25 років земельну ділянку для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська площею - 10,2516 га (ріллі, з земель запасу міської ради).
16. В подальшому, між Вишневою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Євро 2000" (орендар) 21.06.2007 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення від 29.05.2007 XV сесії V скликання передає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, за кадастровим номером 3222410600:01:009:0007, яка знаходиться м.Вишневе, вул. Святошинська.
Вказаний договір оренди 02.04.2015 зареєстрований Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
17. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку її реєстрація проведена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 29.05.2007 КВІЗ ОСОБА_9
18. Документація із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду не розроблялась, що підтверджується листом ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 23.10.2015 № 01/04-05/637.
19. Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "ЄВРО 2000" не погоджувався у встановленому вимогами ст. 123 Земельного кодексу України уповноваженими на це державними органами.
20. Відповідно до інформації управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі від 12.10.2015 за матеріалами інвентаризації документація із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки не обліковується.
VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
21. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.07.2018 у справі №911/3552/17 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро 2000" про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 та набрало законної сили, встановлено, що рішення Вишневої міської ради від 29.05.2007, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокове користування на умовах оренди ТОВ "Євро 2000", прийняте всупереч вимогам Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Закону України "Про основи містобудування", що є підставою визнанню недійсним в порядку, передбаченому ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України.
Вказане рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2018 у справі № 911/3552/17, залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2018, має преюдиційне значення для розгляду для даної справи, а обставини в ньому встановлені не підлягають доказуванню у даній справі.
Водночас, вказаним рішенням Першому заступнику прокурора Київської області відмовлено в задоволенні позову з підстав пропуску останнім строку позовної давності.
22. Разом з тим, місцевий суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував, в чому полягає порушення його прав, які саме його права порушено прийняттям спірного рішення Вишневою міською радою та укладенням спірного договору, враховуючи, що позивач - громадська організація, яка здійснює представництво лише членів такої громадської організації (згідно з приписами чинного законодавства та положеннями її Статуту), не здійснює представництва усієї територіальної громади та не наділена повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог законодавства України, а тому дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
VІІ. Позиція Верховного Суду
24. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
25. У постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №910/2280/17 за позовом Громадської організації "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" викладено такий правовий висновок:
"Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому частинами 1, 2 статті 1 ГПК України (у відповідній редакції) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв'язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем є Громадська організація "Андріївсько-Пейзажна ініціатива", яка створена на підставі Протоколу Загальних зборів засновників від 24.09.2012 №1.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. В свою чергу громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про об'єднання громадян" громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Із наведених законодавчих приписів вбачається, що метою створення та діяльності громадської організації, як однієї з форм об'єднання громадян, є задоволення та захист різноманітних інтересів її членів.
Однак, як слушно зазначили суди попередніх інстанцій, позивач не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав, які саме його права порушено прийняттям спірних рішень Київською міською радою, при тому, що позивач - громадська організація, яка здійснює представництво лише членів такої громадської організації (згідно з приписами чинного законодавства та положеннями її Статуту), не здійснює представництва усієї територіальної громади та не наділена повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог законодавства України.
Крім того, ГО "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" не довела, яким чином рішення Київської міської ради, що прийняті у 2004 - 2007 роках, тобто більш як за чотири роки до створення організації, стосуються її прав чи інтересів.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні положень статей 33, 34 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), що відповідачами порушено права та охоронювані законом інтереси позивача внаслідок прийняття Київською міською радою оскаржуваних рішень та оформлення державних актів про право власності на землю. Обставин такого порушення не встановлено ні судом першої, ні суду апеляційної інстанцій.
Враховуючи встановлену судами відсутність підстав вважати право позивача порушеним спірними актами, попередні судові інстанції не мали підстав для задоволення позову.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
В розумінні автономних термінів, які застосовуються судом в контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції, цей спір стосується втручання у право мирного володіння майном. Рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові відповідають положенню статті 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, а посилання на наявність у позивача охоронюваного законом інтересу спростовуються приписами чинного законодавства, положеннями статуту Громадської організації, які визначають напрямки її діяльності, та моментом створення цієї організації.
Посилання скаржника на ухвалу Вищого адміністративного суду України, де суд дійшов висновку про правомірність захисту громадською організацією своїх прав та інтересів не приймається касаційним судом до уваги з огляду на те, що адміністративним судам підвідомчі справи, особливістю яких є публічно-правовий характер правовідносин, що виникають між сторонами.
Аргумент скаржника щодо порушення судами положень статті 55 Конституції України, приписами якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом не приймається до уваги з огляду на таке.
Так, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 14.12.2011 № 19-рп/2011, від 25.11.1997 № 6-зп, від 25.12.1997 № 9-зп послідовно підкреслював, що утвердження правової держави,