Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 761/20562/16-ц
провадження № 61-31721св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), КузнєцоваВ. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
відповідач - ОСОБА_4
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року у складі судді Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
31 травня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 405/415/08-І від 05 вересня 2008 року 595 252,09 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на день розрахунку заборгованості (24 грудня 2015 року) складає 13 689 161,31 грн, здійснено розподіл судових витрат.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду від 14 листопада 2016 року.
Ухвалу суду першої інстанції обґрунтовано тим, що розгляд справи відбувався у загальному порядку, ухвала про заочний розгляд справи не постановлялась.
12 червня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та несплатою судового збору.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року у відкритті вказаного апеляційного провадження відмовлено на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано з пропуском строку, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 була позбавлена можливості користуватися своїми правами, передбаченими цивільним процесуальним законом, зокрема, знайомитись з матер іалами справи та отримувати інформацію щодо руху справи.
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просить вказану ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження.
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надіслано додаткові пояснення до касаційної скарги, проте суд їх до уваги не приймає, оскільки всупереч вимогам частини першої статті 330 ЦПК України 2004 року, вони подані поза межами строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року.
29 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-УІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У касаційній скарзі зазначено, що апеляційним судом неправомірно відмовлено ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року та не взято до уваги обставини пропуску цього строку.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом касаційної інстанції встановлено, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено без порушення норм процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до матеріалів справи ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості; призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 19 вересня 2016 року о 08:15 год (а. с. 28).
У судовому засіданні 19 вересня 2016 року був присутній представник відповідача ОСОБА_5 (а. с. 43), який подав письмове клопотання про витребування у