ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №461/6737/17
адміністративне провадження №К/9901/29039/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О. В., Бевзенка В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №461/6737/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про дисциплінарне стягнення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 03 листопада 2017 року (головуючий суддя - Юрків О.Р.,) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді - Довгополова О.М., суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.,)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 29.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 30.06.2017 року № 138-кт «Про надання догани ОСОБА_1».
2. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.
3. Ухвала мотивована тим, що оскаржуваний наказ про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення був винесений 30.06.2017 року і в цей же день позивач ознайомився з документом, що підтверджується його підписом у тексті даного наказу. Оскільки питання накладення дисциплінарних стягнень на службовця є елементом поняття проходження публічної служби, то для оскарження даного наказу підлягає застосуванню місячний строк, встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак позивач подав позовну заяву до суду лише 29.09.2017 року, тобто з порушенням строків, і не надав доказів існування поважних причин такого пропуску.
4. Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2017 року залишено без змін.
6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що даний спір відноситься до спорів про проходження публічної служби, а тому при обчисленні строків на звернення до суду слід застосовувати спеціальну норму частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а не частину 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка є загальною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Касаційна скарга аргументована тим, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, є помилковим, оскільки частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлений спеціальний тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, який позивачем дотримано.
Іншими законами, зокрема, Законами України «Про державну службу» та «Про службу в органах місцевого самоврядування» не встановлено спеціальних строків подання позову у справах, що виникають з проходження публічної служби.
Застосування до спору про оскарження дисциплінарного стягнення встановленого частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку підтверджується роз'ясненням Конституційного Суду України, наданим в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012.
Також касатор вважає, що оскарженою ухвалою порушено його право на доступ до правосуддя, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
9. Верховний Суд ухвалою від 06 березня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 03.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018.
10. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
12. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 30.06.2017 року № 138-кт «Про надання догани ОСОБА_1» позивачу було винесено догану та позбавлено преміальних виплат на 6 місяців. Як вбачається із наданої позивачем копії цього наказу, він ознайомився з наказом того ж дня, що підтверджується його особистим підписом із зазначенням дати.
14. Позовну заяву про оскарження цього наказу ОСОБА_1 подав до суду 29.09.2017 року.
15. Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на день звернення із позовом, передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства