ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №308/8839/16-а
адміністративне провадження №К/9901/30566/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 308/8839/16-а
за позовом ОСОБА_2
до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області
на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2017 року (у складі головуючого судді Придачу О.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Костіва М.В., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся в суд з позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі також - Управління, відповідач) про призначення пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 червня 2016 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії по інвалідності, однак згідно з вкладкою № 47 до протоколу № 30 останнім у призначенні позивачу пенсії відмовлено з тих підстав, що у системі персоніфікованого обліку відсутні дані про грошове забезпечення ОСОБА_2
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії по інвалідності та скасовано рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, викладене у вкладці № 47 до протоколу № 30 «Про відмову у призначенні пенсії"; зобов'язано Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07 червня 2016 року по 28 лютого 2017 року включно; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що період проходження позивачем військової служби з 2005 року по 31 грудня 2015 року підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки з його грошового забезпечення утримувався єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а період з 01 січня 2016 року по 16 червня 2016 року - час звернення з заявою про призначення пенсії по інвалідності підлягає зарахуванню до страхового стажу на підставі частини сьомої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, оскільки витрати на утримання єдиного внеску підлягають компенсації з бюджету у зв'язку з проходженням позивачем військової служби за контрактом у кризовій ситуації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 11 грудня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/8839/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 308/8839/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 13 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 лютого 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що з 18 травня 2005 року ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України по теперішній час, що підтверджується витягом з послужного списку.
Як вбачається зі свідоцтва про хворобу № 282/3, 20 квітня 2016 року госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю ВМКЦ Західного регіону за розпорядженням командира військової частини ПП В 4742 від 28 березня 2016 року № 132 проведено огляд ОСОБА_2, за результатами якого у нього виявлені захворювання, а також травма, які пов'язані із захистом Батьківщини, та на підставі статті 17б графи ІІІ Розкладу хвороб його визнано обмежено придатним до військової служби.
Згідно з довідкою до огляду медико-соціальною експертною комісією, на підставі акту огляду МСЕК № 1215, 07 червня 2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
16 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності.
Згідно з вкладкою № 47 до протоколу № 30 «Про відмову у призначенні пенсії» комісією прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності з підстав відсутності у системі персоніфікованого обліку даних про його грошове забезпечення.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся в суд.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Крім того відповідач зазначає, що, оскільки позивач звернувся до Управління 16 червня 2016 року за призначенням пенсії по інвалідності то Управлінням було відмовлено позивачу, так як позивач не має страхового стажу, а саме 3 роки, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавцем визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавцем реалізовано Конституційне право громадян на соціальний захист - право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески