ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №814/1423/15
адміністративне провадження №К/9901/45225/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 814/1423/15
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва
до Приватного підприємства Будівельна компанія "Глиноземпромбуд"
про стягнення заборгованості,
за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Бітова А.І., суддів Милосердного М.М., Ступакової І.Г.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (правонаступником якого є Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області; далі також - Управління, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства Будівельна компанія "Глиноземпромбуд" (далі також - ПП БК "Глиноземпромбуд", відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 1 808, 45 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач в порушення приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не відшкодував витрати на виплату та доставку пільгової пенсії за період з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що скасування постанови Центрального районного суду від 19 листопада 2013 року, якою було встановлено право гр. ОСОБА_2 на отримання пільгової пенсії, свідчить про відсутність у гр. ОСОБА_2 права на отримання пільгової пенсії і, як наслідок, обов'язку відповідача на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку такої пенсії, отже позовні вимоги УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 13 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 814/1423/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 814/1423/15 та призначив її до розгляду ухвалою від 13 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 лютого 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ПП БК "Глиноземпромбуд" зареєстровано як юридична особа та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійну фонді України.
ОСОБА_2 була призначена пенсія на пільгових умовах відповідно до пунктів "б - з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року на підставі постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року у справі № 490/8718/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, якою УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва було зобов'язано призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах.
УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва було надіслано розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за квітень 2015 року у розмірі 1 808,45 грн., в зазначений законодавством строк, але підприємством не відшкодовуються суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Проте, як було встановлено судом першої інстанції, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року у справі 490/8718/13-а частково задоволено касаційну скаргу УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва, постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду вказаної справи, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року у справі № 490/8718/13-а частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва, а саме: визнано неправомірним та скасовано рішення УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва про відмову ОСОБА_2 в призначення пенсії за віком на пільгових умовах № 28/2 від 25 жовтня 2013 року; зобов'язано УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з 22 жовтня 2013 року, обчисливши її з зарахуванням до пільгового стажу роботи ОСОБА_2 періоди роботи з; 01 листопада 1979 року по 01 березня 1982 року, з 01 березня 1982 року по 01 березня 1983 року, з 01 березня 1983 року по 01 грудня 1983 року, з 01 грудня 1983 року по 08 грудня 1985 року, з 18 липня 1988 року по 01 листопада 1989 року, з 01 листопада 1989 року по 02 січня 1992 року.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 у справі № 490/8718/13-а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову.
Таким чином, працівник відповідача ОСОБА_2 не набув права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, що було встановлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі № 490/8718/13-а.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року станом на квітень 2015 року набрало законної сили та було чинним, отже пенсія за віком, призначена гр. ОСОБА_2 на пільгових засадах виплачувалася управлінням за квітень 2015 року на законних підставах, відповідні витрати на її виплату і доставку понесені на законній підставі та підлягають відшкодуванню відповідачем.
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'