ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №826/19419/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3133/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва)
на постанову
Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року (суддя Костенко Д.О.)
та ухвалу
Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року (колегія у складі суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М.)
у справі
826/19419/13-а
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Енко» (далі - ТОВ «Енко»)
до
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Енко» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2013 року №0006582207 та №0006592207.
Зазначили, що оскаржуваними рішеннями позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток. Рішення прийняті на підставі матеріалів перевірки, якою встановлена безтоварність господарських операцій позивача та ТОВ «Стела».
Позов обґрунтований тим, що реальність відповідної угоди підтверджується первинними документами, а перевірка, на підставі якої винесені оскаржувані рішення, проведена без достатньої на те підстави. Також вказують, що можливі порушення в господарській діяльності ТОВ «Стела» не можуть біти підставою для застосування санкцій до позивача.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, позов задоволено.
Рішення обґрунтовані тим, що реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Стела» підтверджується належними первинними документами, крім того, встановлено факт продажу позивачем придбаного товару іншому контрагенту.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу, де просить судові рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не надав до перевірки первинні документи, створення яких передбачено договором з ТОВ «Стела» - довіреностей на отримання товару, транспортних документів, рахунків - фактур.
Позивач подав до суду заперечення на касаційну скаргу та просить у її задоволенні відмовити. Зазначає, що реальність спірної угоди підтверджується належними первинними документами.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2014 року відкрито касаційне провадження у справі.
11 січня 2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Стела" за період березень-липень 2011 року і січень, лютий 2012 року складено акт від 01 листопада 2013 року №321/1-22-07-32043003 та винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 20 листопада 2013 року № 0006582207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 155 062 грн. (основний платіж - 146 082 грн, штраф - 8 980 грн);
- від 20 листопада 2013 року № 0006592207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 174 436 грн (основний платіж - 172 891 грн, штраф - 1545 грн).
Зміст виявленого порушення полягає у тому, що правочин між позивачем і ТОВ "Стела" не створює реальних правових наслідків, тому формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ є неправомірним.
Зокрема, згідно з договором поставки від 10 березня 2011 року №103, укладеним між позивачем (покупець) та ТОВ "Стела" (постачальник), останнє зобов'язалося передати позивачу товар, асортимент, ціна та кількість якого вказуються у рахунках-фактурах та видаткових накладних.
На виконання договору ТОВ "Стела" виставлено, а позивачем прийнято до оплати рахунки на придбання товарів, відповідно асортименту (муфти сс-90, сс-100, сс-110, муфти з'єднувальні мпкс-40, мпкс-50, мпкс-70, затискачі клинові КЗНВ).
Поставка товарів оформлена видатковими накладними, розрахунки проводилися у безготівковій формі. Дебіторської або кредиторської заборгованості між сторонами немає.
Постачальником виписані податкові накладні на товар.
Крім цього, на підтвердження можливості фактичного постачання товарів позивач надав до суду копію висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи від 12 вересня 2002 року №5.10/32639 про погодження Технічних умов ТУ У 31.2-30765630-001-2002 "Муфти свин-цеві з'єднувальні для силових кабелів на напругу 6 і 10 кВ", виданого на замовлення ТОВ «Стела».
Також встановлено, що придбані товари реалізовано позивачем ПАТ "Прикарпаттяобленерго", що підтверджується належними первиннмими документами.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (н