Постанова Іменем України
7 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 489/4597/14-к
провадження № 51-761км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Міщенко Т.М.,
захисника Шишкіна Є.С.,
розглянув касаційну скаргу захисника Шишкіна Є.С. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150040000424, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада
2014 року ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.
Цим же вироком ОСОБА_2 засуджено:
за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці;
за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1770,8 грн витрат на проведення експертиз.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 лютого 2015 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 4 листопада 2015 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково, а судові рішення щодо ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
За вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року ОСОБА_2 засуджено:
за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці;
за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців;
за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2445,44 грн витрат на проведення експертиз.
За ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2017 року апеляційну скаргу захисника Канавцева В.М. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодоОСОБА_2 в порядку ч. 2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) змінено. На підставі ст. 12, п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного за частинами 1, 4 ст. 358 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженою за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винною і засуджено за вчинення нею злочинів за таких обставин.
У середині грудня 2013 року у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння квартирою АДРЕСА_1.
У невстановленому в ході досудового розслідування місті в невстановлений в ході досудового розслідування час ОСОБА_2 виготовила підроблений бланк Універсальної товарної біржі «Фенікс» (далі - УТБ «Фенікс»), підробила підпис ОСОБА_4, нанесла підроблене кліше факсиміле підписів ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6, раніше придбані нею в невстановлених у ході досудового розслідування осіб, в невстановленому в ході досудового розслідування місті, а також нанесла відбиток підробленої печатки УТБ «Фенікс», раніше придбаної нею в невстановлених у ході досудового розслідування осіб, в невстановленому в ході досудового розслідування місті.
У цьому даному документі поставила свій підпис в графі «покупець
ОСОБА_2», тим самим виготовила підроблений документ, а саме: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 8 листопада 2002 року № 239
УТБ «Фенікс», про те, що ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1.
9 грудня 2013 року близько 10:30 ОСОБА_2 з умислом на придбання права на чуже майно шляхом обману звернулася до державного реєстратора Реєстраційної служби ММУЮ Миколаївської області, яка розташована на
вул. Потьомкінській, 17/4 в м. Миколаєві, із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та надала державному реєстратору підроблений нею договір купівлі-продажу нерухомого майна від 8 листопада 2002 року № 239 УТБ «Фенікс».
11 грудня 2013 року на підставі наданого ОСОБА_2 завідомо підробленого документу державним реєстратором Реєстраційної служби ММУЮ Миколаївської області зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Зазначеними шахрайськими діями ОСОБА_2 незаконно придбала право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_4, вартістю 185 870 грн, що в 324 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шишкін Є.С., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить вимогу про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій усупереч положенням ч. 2 ст. 439 КПК України не виконано вказівки суду касаційної інстанції. На думку захисту, апеляційний суд всупереч положенням ст. 23 КПК України дав оцінку доказу, який безпосередньо не досліджувався в судовому засіданні, а саме договору від 8 листопада 2002 року № 239. Крім того, посилається на те, що судом не досліджувалась можливість застосування
ст. 75 КК України, а також на безпідставність визнання потерпілою Миколаївської міської ради. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано відповіді на всі доводи апеляційної скарги захисника.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Міщенко Т.М. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника Шишкіна Є.С.
Захисник Шишкін Є.С. підтримав свою касаційну скаргу.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 зазначеної статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.
Зокрема, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених
частинами 1 і 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України, підтверджується показаннями обвинуваченої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні визнала, що від голови кооперативу ОСОБА_8 у 2013 році дізналася, що в договорі неправильно вказано по батькові ОСОБА_4, а отже, розуміла, що документ є недійсним. Також її винуватість підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо обставин виготовлення та надання ОСОБА_2 підробленого договору купівлі-продажу від