УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 1-100/11
провадження 51-131 км 18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор'євої І. В.,
суддів Бущенка А. П., Голубицького С. С.,
за участю прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 25 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 1 березня 2016 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого, ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 25 грудня 2015 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 6618,69 грн та 25 000 грн відповідно.
Вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні за обставин, викладених у вироку, умисного тяжкого тілесного ушкодження.
Як установив суд, 10 липня 2009 року близько 23:00 біля магазину на перехресті вулиць Петровського та Горького у м. Черкасах ОСОБА_1 на ґрунті неприязних стосунків умисно вдарив кулаком ОСОБА_2 у ділянку голови ліворуч, від чого останній упав на тротуарну плитку й, ударившись правою частиною голови, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку середнього ступеня, крововиливу під павутинну оболонку головного мозку, переламу кісток склепіння черепу (лобної кістки справа).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити постановлені щодо нього судові рішення, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 на ст. 128 КК і на підставі ст. 49 вказаного Кодексу звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. За твердженням скаржника, у нього не було умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а завдавши без застосування спеціальних прийомів одного удару в обличчя останньому він не передбачав, що той упаде на плитку, вдариться правою лобною частиною голови і внаслідок цього отримає тяжкі тілесні ушкодження. На думку засудженого, висновки судів нижчих інстанцій щодо кваліфікації діяння є невмотивованими та неправильними.
Учасникам справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Крім того, такі відомості додатково розміщено на сторінці Верховного Суду (веб-портал «Судова влада України» у розділі «Громадянам»). Клопотань про відкладення розгляду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 398 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) підставами для скасування або зміни вироку та ухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність цих підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 цього Кодексу.
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений не заперечує встановлених фактичних обставин кримінального провадження, однак не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 121 КК.
За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).
Необережне тяжке тілесне ушкодження (ст. 128 КК) характеризується аналогічними елементами об'єктивної сторони, а за суб'єктивною стороною проявляється в необережній