Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 229/3954/17
провадження № 61-35795св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Дружківської міської радина постанову Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2018 року у складі суддів: Дундар І. О., Корчистої О. І., Тимченко О. О.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради(далі - УПСЗН Дружківської міськради) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5про визнання недійсним договору оренди майна з правом викупу. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 звернулась до позивача із заявою про призначення субсидії, до якої додала декларацію про доходи та майновий стан і договір оренди майна з правом викупу від 09 серпня 2015 року. Посилаючись на те, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки на момент його укладення ОСОБА_4 визнано недієздатною особою, над якою з травня 2011 року за рішенням суду встановлено опіку, позивач просив суд позов задовольнити.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 04 січня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_6 як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 17 січня 2018 року позов задоволено. Ухвалено, що договір оренди майна з правом викупу від 09 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вважати нікчемним. У позові до ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди майна з правом викупу, укладений 09 серпня 2015 року з недієздатною ОСОБА_4, не є дрібним побутовим правочином, а тому є нікчемним на підставі частини другої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і не створює будь-яких правових наслідків для сторін. Тому є підстави вважати спірний договір нікчемним. Вимоги до ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки її визнано недієздатною за рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 19 травня 2011 року, а її опікуном призначено ОСОБА_5
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 17 січня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в позові.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що у порушення вимог статті 32, 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України 2004 року) суд першої інстанції, не вирішив питання про залучення другої сторони спірного правочину ОСОБА_6 до участі у справі як співвідповідача, визначивши його процесуальне положення як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, а судовим рішення вирішено питання про його права і обов'язки.
У травні 2018 року УПСЗН Дружківської міськради звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2018 року, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
23 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою УПСЗН Дружківської міськради.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми чинного законодавства. Зокрема, не взяв до уваги положення статті 1184 ЦК України щодо відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою та Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки доказам у справі та доводам позивача про те, що відповідач неодноразово надавала суду недостовірні та неточні відомості щодо її стану здоров'я чим вводила суд в оману, ОСОБА_5 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи і за відсутності поважних причин була відсутня 17 січня 2018 року у судовому засіданні час проголошення рішення суду. Доводи позивача щодо безпідставного призначення ОСОБА_4 субсидії на підставі недостовірних документів не перевірялись апеляційним судом, як і доводи УПСЗН Дружківської міськради щодо нікчемності оскаржуваного правочину. Крім того, після встановлення невідповідності документів наданих ОСОБА_4 для призначення їй субсидії, її опікун - ОСОБА_5 під час користування пільгами не вживала заходів щодо усунення встановлених перевіркою порушень.
Заперечень до суду касаційної інстанції від ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не надходило.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 звернулась до УПСЗН Дружківської міськрадиіз заявою про призначенням субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. До заяви було додано договір оренди майна з правом викупу від 09 серпня 2015 року. З січня по грудень 2016 року заявнику призначено субсидію на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яким вона користувалась згідно з договором від 09 серпня 2015 року.
Надалі позивачем було з'ясовано, що субсидію відповідачу призначено на підставі договору, який є нікчемним, оскільки за рішенням Дружківського міського суду Донецької області ві