Постанова
Іменем України
14 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 161/111/16-ц
провадження № 61-46260св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., МартєваС. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2018 року в складі судді: Подзірова А. О. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Грушицького А. І., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що з 03 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 358/с, відповідно до умов якого остання отримала 50 000 дол. США зі сплатою відсотків і винагороди відповідно до графіка погашення кредиту з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 01 березня 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 03 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 укладено договір поруки № 358/с/1 та між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6 укладено договір поруки № 358/с/2, відповідно до умов яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поручилися перед банком за виконання ОСОБА_4 своїх обов'язків за кредитним договором № 358/с від 03 березня 2008 року та зобов'язалися відповідати перед банком за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і ОСОБА_4
Відповідач ОСОБА_4 своїх зобов'язань належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором, яка станом на 16 грудня 2015 року становила 62 892,58 дол. США., яка складається з: 34 483,47 дол. США заборгованість за кредитом; 13 462,40 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом; 11 941,67 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 10,66 дол. США штраф (фіксована частина); 2 994,38 дол. США штраф (процентна складова).
Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 62 892,58 дол. США, що за курсом 23,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16 грудня 2015 року складає 1474830,95 грн, а також судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2008 року № 358/с у загальному розмірі 47159,55 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16 грудня 2015 року становить 1105891,45 грн, з яких 33090,59 дол. США. - сума основної заборгованості, 12053,91 дол. США - сума процентів за користування кредитними коштами, 10,66 дол. США - штраф (фіксована частина), 2004,39 дол. США - штраф (процентна складова).
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03 березня 2008 року № 358/с у загальному розмірі 47159,55 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16 грудня 2015 року становить 1105891,45 грн, з яких 33090,59 дол. США - сума основної заборгованості, 12053,91 дол. США - сума процентів за користування кредитними коштами, 10,66 дол. США - штраф (фіксована частина), 2004,39 дол. США - штраф (процентна складова). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції переглядав рішення місцевого суду лише в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, а тому відповідно до вимог частини першої статті 389 ЦПК України Верховний Суд переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише у цій частині позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 не надала суду доказів припинення зобов'язання зі сплати частини процентів з підстав, передбачених законом, або договором. Висновок експерта про факт списання процентів банком базується лише на припущеннях. Дані бухгалтерського обліку не можуть підміняти юридичні підстави припинення зобов'язання, які в даному випадку відсутні.
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленні з порушенням матеріального та процесуального права. До спірних правовідносин не застосовано статтю 509, частину першу статті 598, статтю 605 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1, 3, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої Постановою НБУ від 17 червня 2004 року № 280, Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженим Постановою Правління НБУ від 30 грудня 1998 року № 566.
У вказаній справі проведено економічну експертизу, висновком якої від 23 лютого 2018 року № 33, було встановлено розмір суми заборгованості за відсотками за користуванням кредитом в сумі 2 666, 03 дол. США внаслідок неправильного облікування сплачених сум та списання банком 9 637,88 дол. США. Відповідач розцінює таке списання як прощення боргу відповідно до статей 509, 605 ЦК України.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області справу №161/111/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року зупинено виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2018 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
У листопаді 2018 року справанадійшла до Верховного Суду.
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ КБ «ПриватБанк» на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому відповідач посилається на необґрунтованість та безпідставність доводів викладених у касаційній скарзі. Зазначає, що суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про стягнення процентів за користування кредитом.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої стат