ПОСТАНОВА
Іменем України
15 лютого 2019 року
Київ
справа №855/31/19
адміністративне провадження №А/9901/26/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
секретар судового засідання - Шевчук К.В.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_3
представників відповідача - Краснощока А.І., Ющенка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді - Федотов І.В., Коротких А.Ю., рішення ухвалене у м. Києві)
у справі
за позовом ОСОБА_6
до Центральної виборчої комісії
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язати вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 11 лютого 2019 року представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 (далі - скаржник) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК, Комісія), у якому просив:
1.1. скасувати постанову Центральної виборчої комісії №273 від 07.02.2019 року «Про відмову ОСОБА_6 в реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31.03.2019 року»;
1.2. зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_6 кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31.03.2019 року;
1.3. постановити окрему ухвалу суду щодо притягнення до відповідальності посадових осіб ЦВК, які, в порушення ст. 3 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», керуються в своїй діяльності Федеральним Законом Російської Федерації від 19.02.1993 року № 4528-I «Про біженців».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язати вчинити дії відмовлено повністю.
3. У рішенні суд зазначив, що закон не встановлює іншого порядку реалізації права бути обраним Президентом України, крім особистої подачі заяви про самовисування та доданих до неї документів, та не містить винятків або особливостей його реалізації окремими категоріями громадян України. Однак, як встановлено колегією суддів, заява про самовисунення кандидатом на пост Президента України подана до Комісії ОСОБА_6 не особисто, а також вказана заява не засвідчена, в установленому законом порядку, що є порушенням статті 48 Закону порядку самовисування. Також позивач не подав передбаченої пунктом 5 частини першої статті 51 Закону декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу (на паперових носіях та в електронному вигляді), за формою, визначеною Законом України "Про запобігання корупції". Суд зазначив, що з вимог чинного законодавства не вбачається можливості внесення грошової застави на користь кандидата на пост Президента України іншими суб'єктами, ніж ті, що визначені в частині 1 ст. 49 Закону, натомість, до заяви ОСОБА_6 про самовисунення кандидатом на пост Президента України додано чотири квитанції про сплату коштів у сумі 1005 тис. грн., від ОСОБА_8, дві квитанції на суму 598 тис.грн., від ОСОБА_9, дві квитанції на суму 598 тис.грн. від ОСОБА_10, та квитанцію на суму 299 тис.грн., від ОСОБА_11, що є порушенням ч. 1 ст. 49 Закону. Також суд врахував, що визнання у передвиборній програмі ОСОБА_6 "ЛНР" та "ДНР", які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, суперечить законодавству України та спрямоване на порушення суверенітету і територіальної цілісності України. Інші доводи позовної заяви суд не врахував, оскільки усі інші обставини не були підставами для відмови позивачу у реєстрації його кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень)
4. 13 лютого 2019 року до Суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
5. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що представник відповідача в судовому засіданні 12.02.2019 року уточнив, що підставою для відмови позивачу у реєстрації кандидатом на пост Президента України було лише те, що позивач не подав особисту заяву про самовисунення, не вніс особисто грошову заставу і подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за формою, що не відповідає встановленій законодавством. Представник позивача зазначає, що аргументуючи реальну наявність особистої небезпеки ОСОБА_6 він послався на те, що той факт, що позивач у 2014 році вимушено залишив територію України, є загальновідомим. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вказаним обставинам. З приводу цих обставин позивач у зв'язку з політичним переслідуванням його як народного депутата був позбавлений можливості особисто подати заяву до ЦВК, внести грошову заставу та особисто подати декларацію. Вважає наведені судом попередньої інстанції тези щодо аналізу передвиборчої програми ОСОБА_6 такими, що носять інформаційний характер, оскільки дана обставина не була підставою для відмови позивачу у реєстрації кандидата на пост Президента України.
6. 14 лютого 2019 року відповідачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначаючи, що статтею 48 Закону України «Про вибори Президента України» передбачено особисте подання заяви про самовисунення кандидатом на пост Президента України. Скаржник зазначає, що відмова ОСОБА_6 не ґрунтувалась на тій підставі, що він не проживає на території України та не розглядався Комісією як резидент держави України. Також вказує на те, що Закон не передбачає можливості внесення грошової застави на користь кандидата на пост Президента України іншими суб'єктами, ніж ті, що визначені в частині першій статті 49 Закону. Щодо неподання позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідач зазначив, що подана позивачем декларація не відповідає передбаченій законом формі. Крім того, вважає маніпулятивними твердження позивача щодо уточнення представником Комісії в судовому засіданні 12 лютого 2019 року підстав відмови позивачу у реєстрації кандидатом на пост Президента України, а також у зв'язку з цим не дослідження судом першої інстанції доводів Комісії стосовно невідповідності передвиборної програми ОСОБА_6 вимогам Закону, оскільки однією з умов реєстрації кандидата на пост Президента України є подання ним передвиборної програми, яка відповідає вимогам законодавства. Посилаючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 13.02.2019 року у справі №855/25/19 вказує на наявність у ЦВК повноважень самостійно оцінювати передвиборну програму кандидатів на предмет наявності у ній положень, встановлення яких є підставою для відмови у реєстрації, з обов'язковим наведенням мотивів цієї відмови у відповідному рішенні. Зважаючи на наведені обставини в сукупності, вважає, що у Комісії були наявні підстави для відмови ОСОБА_6 у реєстрації кандидатом на пост Президента України.
7. Ухвалами Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду.
8. У судовому засіданні апелянт підтримав висновки, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, просив задовольнити її вимоги.
9. Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили оскаржуване судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судом попередньої інстанції встановлено, що 02 лютого 2019 року до ЦВК від представника за довіреністю ОСОБА_7 надійшла заява про самовисунення кандидатом на пост Президента України ОСОБА_6 разом із доданими документами для реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року.
11. До заяви додано чотири квитанції про переказ у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК коштів у сумі 1005 тис.грн. від ОСОБА_8, дві квитанції на суму 598 тис.грн. від ОСОБА_9, дві квитанції на суму 598 тис.грн. від ОСОБА_10 та квитанцію на суму 299 тис.грн. від ОСОБА_11
12. Крім того, ОСОБА_6 не подав передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про вибори Президента України» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу ( на паперових носіях та в електронному вигляді) за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
13. Передвиборча програма ОСОБА_6, як встановлено Комісією, містить ознаки підриву національної безпеки України.
14. За результатом розгляду зазначеної заяви та доданих до неї документів, постановою Центральної виборчої комісії від 07 лютого 2019 року №273 ОСОБА_6 відмовлено у реєстрації його кандидатом на пост Президента України на підставі, зокрема, пунктів 1-3 частини 1 статті 52 Закону України «Про вибори Президента України», а саме через: порушення встановленого цим Законом порядку висунення кандидата; встановлення наявності у передвиборній програмі кандидата положень, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади; відсутності документів, зазначених у статтях 48 або 51 цього Закону.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
15. Стаття 1 Конституції України: Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
16. Стаття 2 Конституції України: <…> Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
17. Стаття 5 Конституції України: <…> Ніхто не може узурпувати державну владу.
18. Стаття 133 Конституції України: До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь <…>.
19. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Частина 1 статті 1 Закону «Про Центральну виборчу комісію» №1932-IV від 30 червня 2004 року (далі - Закон №1932-IV ): Центральна виборча комісія (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.
21. Частини 1, 3 статті 48 Закону України «Про вибори Президента України» №474-XIV від 05 березня 1999 року (далі - Закон №474-XIV): громадянин України, який відповідно до статті 9 цього Закону може бути обраним Президентом України, особисто подає до Центральної виборчої комісії засвідчену в установленому законом порядку заяву про самовисунення кандидатом на пост Президента України. До заяви додаються документи, передбачені частиною першою статті 51 цього Закону.
22. Частина 1 статті 49 Закону №474-XIV: грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень.
23. Стаття 50 Закону №474-XIV: декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу, подається кандидатом на пост Президента України (на паперових носіях та в електронному вигляді) за формою, визначеною відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
Національне агентство з питань запобігання корупції за зверненням Центральної виборчої комісії надає інформацію про ре