Постанова
Іменем України
04 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 2-956/12/15
провадження № 61-40623св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В., від 07 вересня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України про зобов'язання забезпечити ізольованим житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що у вересні 2004 року у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України він звільнений з військової служби у запас із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.
Вказав, що він як військовослужбовець, що звільнився з військової служби більше ніж три роки тому та потребує поліпшення житлових умов, на сьогоднішній день не забезпечений житловим приміщенням для постійного проживання та відповідач не вчиняв дії щодо забезпечення його житлом.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив зобов'язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України надати йому за рахунок Міністерства оборони України ізольоване житлове приміщення на склад його сім`ї при першому надходженні житла.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова у складі судді Шмадченко С. І. від 07 лютого 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України надати ОСОБА_4 за рахунок Міністерства оборони України ізольоване житлове приміщення на склад його сім`ї при першому надходженні житла.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач як військовослужбовець, який звільнився з військової служби більше ніж три роки тому та потребує поліпшення житлових умов, має право на забезпечення житловим приміщенням.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07 вересня 2016 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач має бути забезпечений житлом у порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше нього, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК Української РСР, а тому надання ОСОБА_4 постійного житла призведе до порушення прав інших військовослужбовців, які перебувають в черзі на отримання житла.
У липні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, без належного повідомлення про розгляд справи, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надати суду пояснення та докази у справі, порушено його право на участь у судовому засіданні.
Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України 2004 року розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року.
Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення- особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої