ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №826/5493/16
адміністративне провадження №К/9901/14109/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу громадської організації «Власники малих архітектурних форм (кіосків) в метрополітені» (далі - ГО) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2016 року (судді Кобялянський К.М., Мазур А.С., Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (судді Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С., Бєлова Л.В.) у справі № 826/5493/16 за адміністративним позовом громадської організації до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст), Міністерства інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
У квітні 2016 року ГО звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Мінюсту, яке не забезпечило в установленому порядку скасування рішення Мінюсту про державну реєстрацію Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 22 червня 2012 року № 335, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09 липня 2012 року за № 1128/21440 (далі - Правила пожежної безпеки в метрополітенах), в частинні абзацу чотирнадцятого пункту 2.19; визнати незаконними абзац чотирнадцятий пункту 2.19 Правила; зобов'язати Мінюст в установленому порядку скасувати рішення про державну реєстрацію Правил в частині абзацу чотирнадцятого пункту 2.19; зобов'язати Мінюст в установленому порядку надати Мінінфраструктури доручення (припис, вимогу, розпорядження, наказ тощо) вчинити всі необхідні дії щодо забезпечення скасування Правил в частині абзацу чотирнадцятого пункту 2.19.
Окружний адміністративний суд ухвалою від 01 вересня 2016 року позовну заяву залишив без розгляду.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що позов залишив без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - КАС), оскільки позивач, звертаючись до суду у квітні 2016 року, пропустив встановлений статтею 99 КАС шестимісячний строк звернення до суду без поважних причин. У цьому контексті суд вказав, що про прийняття Міністерством інфраструктури України Правил пожежної безпеки в метрополітенах позивач мав змогу дізнатися ще у липні 2012 року, а саме з моменту оприлюднення в Офіційному віснику України(27 липня 2012 року), й з цього часу почати виконувати його приписи. З цього підсумував, що оскільки особа не звернулася до суду за вирішенням спору щодо законності нормативно-правого акту, спірні відносини набули ознаки стабільності.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 жовтня 2016 року ухвалу суду залишив без змін.
ГО не погодилася із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції й подала касаційну скаргу про її скасування та передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги аргументувала тим, що про існування оскаржуваних Правил пожежної безпеки в метрополітенах ГО дізналося з листа Мінюсту від 30 вересня 2015 року № 14519-0-32-15/10.1, який вони отримали 02 жовтня 2015 року. З цього часу й має починатися відлік строків звернення до суду. Зазначає, що суди не надали належної оцінки тому, що оскаржуваний пункт 2.19 Правил пожежної безпеки в метрополітенах не суперечить положенням пункту 8.19 ДБН В.2.3.-7-2010 «Споруди транспорту. Метрополітен». Такі обставини є визначальними й такими, що виключали залишення позовної заяви без розгляду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Предметом спору у цій справі є акт суб'єкту владних повноважень -Правила пожежної безпеки в метрополітенах від 22 червня 2012 року, якими, як переконує позивач, відбулося втручання в право суб'єктів господарювання (орендарів просторів метрополітену) щодо виконання вимог нормативів пожежної безпеки в метрополітенах, які в своїй діяльності керуються положеннями оскаржуваних Правил.
Як зазначено вище, у цій справі суди, коли ухвалювали рішення про залишення позовної заяви без розгляду, виходили з того, що позивач звернувся за захистом до адміністративного суду із пропуском строків, передбачених статтями 99, 100 КАС у редакції до 15 грудня 2017 року.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується передбачено статтею 6 цього Кодексу.
Для оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений статтею 171 КАС в редакції до 15 грудня 2017 року, що була чинною на час звернення до суду (стаття 264 КАС в редакції після 15 грудня 2017 року).
Відповідно змісту частини першої цієї статті такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцев