ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №812/861/17
адміністративне провадження №К/9901/20193/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №812/861/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя - Свергун І.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Арабей Т.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 20 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив:
1.1. визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року на суму 17 372,61 грн.;
1.2. зобов'язати управління провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 17 372,61 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 07.07.2016 № А-4573 позивач у період з 08.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.06.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області.
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», відповідач мав виплатити йому винагороду за безпосередню участь в АТО в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 30.06.2016. Однак, такі виплати здійснено не було.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 17 372,80 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Рішення судів мотивовані тим, що Національна поліція є правоохоронним органом, а тому постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» поширює свою дію на спірні правовідносини. Матеріалами справи підтверджено, що позивач у спірний період дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, а тому, відповідно до вищезазначеної постанови КМУ, набув права на виплату відповідної винагороди за участь в Антитерористичній операції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Головне управління Національної поліції в Луганській області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року.
7. Верховний Суд ухвалою від 13 лютого 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.
8. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
9.1. Порядок виплати винагороди за участь в АТО саме поліцейським, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 р. № 18 (зі змінами постанова Кабінету Міністрів України № 38 від 27.01.2016) «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських». Дана постанова набрала чинність 04.02.2016 року. Таким чином, порядок виплати винагороди за участь в АТО в період з 07.11.2015-04.02.2016 (дата опублікування постанови КМУ № 38 від 27.01.2016) для поліцейських був неврегульований. Відповідно, виплата поліцейським винагороди за участь в АТО має відбуватись лише з 04.02.2016 року.
9.2. Позивачем не надано належних доказів того, що він брав безпосередню участь в антитерористичній операції, що дає йому право на отримання відповідної винагороди.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 - в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області на посаді старшого слідчого ОВС, що підтверджується довідкою ГУМВС України у Луганській області від 17.10.2016 № 1446/111/22-2016 та довідкою ГУНП в Луганській області від 17.10.2016 № 1444/111/22-2016 (арк. спр. 11,12).
11. Відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, 17.11.2015 № 321, 07.12.2015 № 341, 04.07.2016 № 186дск та довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.07.2016 № А-4573 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 08.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.06.2016 (арк. спр. 8, 26-27, 28-30, 31-33, 34-36).
12. Відповідно до довідок про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області від 03.07.2017 № 478/111/22-2017 (арк. спр. 25) та від 28.07.2016 № 1212/111/22-2016 (арк. спр. 10) позивачу нараховано грошове забезпечення:
- за листопад 2015 року (за період з 07.11.2015 по 30.11.2015) в сумі 5684,00 грн;
- за грудень 2015 року в сумі 7105,00 грн;
- за січень 2016 року в сумі 7105,00 грн.
13. Судом установлено та не заперечується відповідачем, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 позивачу не нараховувалась.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
15. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
16. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.
<