ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №818/1037/16
адміністративне провадження №К/9901/40694/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року (суддя Бондар С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (головуючий суддя Рєзнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Старостін В.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2016 року №21433/12-03 в частині розрахованого йому податку на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 6047,76 грн. та зобов'язання відповідача здійснити розрахунок суми податку до об'єкту оподаткування за відсотковими ставками податку для житлових будинків садибного типу, які затверджені рішенням Сумської міської ради від 13 січня 2015 року №3931-МР.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем всупереч норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки належна йому на праві власності нерухомість не є житловим будинком квартирного типу різної поверховості, а є житловим будинком садибного типу, відтак нарахування податку на належну йому частку у індивідуальному (садибному) житловому будинку має здійснюватися по ставці 1,2% від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року для житлової площі та 0,02% від мінімальної заробітної плати саном на 01 січня 2015 року для нежитлових (підсобних) приміщень.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 11 травня 2016 року №21433/12-03 в частині розрахованого ОСОБА_2 податку на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 6047,76 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суди, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, прийшли до висновку про доведеність позивачем тієї обставини, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, частина якого належить ОСОБА_2, відноситься до житлових будинків садибного типу, а відтак відповідачем неправильно розраховано належний до сплати позивачем розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі вказував на законність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2016 року №21433/13-03 та зазначав, що згідно з пунктом 266.3.2 статті 266 ПК України податок на житлову та нежитлову нерухомість обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності, проте наявні у справі документи, що підтверджують право власності позивача, не містять інформації про те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є садибного типу, за наведеного, а також зважаючи на вимоги до таких житлових будинків, встановлені Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року №103, останній слід відносити до житлового будинку квартирного типу різної поверховості, що й було враховано при визначенні розміру податку позивачу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, що в 2015 році позивач був власником 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 1331,1 кв.м, житловою площею 694,3 кв.м з відповідною часткою надвірних, господарчих та побутових будівель.
11 травня 2016 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №21433/12-03, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості, за 2015 рік в сумі 14505,40 грн.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгі