ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2019 року
Київ
справа №813/4345/16
адміністративне провадження №К/9901/39462/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В. від 13 червня 2017 року у справі за позовом Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Приватного підприємства «Олімп плюс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Буська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Олімп плюс» (далі - відповідач/Підприємство), в якому просила накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Олімп плюс», що знаходяться у банках.
Посилаючись на підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, підставою звернення до суду із даним позовом Інспекція зазначила неможливість стягнення через банківські установи з позивача узгодженої суми заборгованості в розмірі 934751,45 грн., яка в установлені законом строки до бюджету не сплачена, та відсутність у Підприємства майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року позов задоволено повністю. Накладено арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Олімп плюс», що знаходяться на рахунках в банках, в межах суми податкового боргу в розмірі 767774,23.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вжиті позивачем заходи щодо виконання судових рішень про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 767774,23 грн. не призвели до його погашення, а майно, що може бути описано у податкову заставу, у Підприємства відсутнє.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Висновок апеляційного суду мотивований тим, що під час судового розгляду не встановлено підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, для накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться на його банківських рахунках. Інкасові доручення з метою виконання рішення судів про стягнення податкового боргу направлялися не на всі банківські рахунки відповідача, а акт опису майна, яким встановлено його відсутність у Підприємства, складений податковим керуючим у 2014 році, в той час як податковий борг виник у 2015-2016 роках.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки предметом спору у даній справі є арешт коштів, а не майна платника податків, у зв'язку із чим положення статті 94 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Більшість інкасових доручень, які направлялися до банку з метою стягнення податкового боргу Підприємства, повернуто без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках платника податків. Крім того, вказує, що твердження суду щодо недоведеності відсутності майна у відповідача (акт опису майна складений у 2014 році, податковий борг виник у 2015-2016 роках) є безпідставним, оскільки податковий борг стягнуто в судовому порядку постановами суду першої інстанції від 25 травня 2015 року та від 10 жовтня 2016 року, а новий опис майна відповідача, який апеляційним судом не прийнято до уваги, здійснено 26 вересня 2016 року, про що складено акт №196. Крім цього, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував рішення позивача №9 про розстрочення податкового боргу з податку на прибуток відповідача з 10 квітня 2015 року по 21 грудня 2015 року, а також обставин скасування Інспекцією 25 червня 2015 року рішення про розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість Підприємства від 10 квітня 2015 року №15 в сумі 421181,65 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність податкового боргу у Підприємства в сумі 767774,23 грн. підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі №813/2284/15 задоволено адміністративний позов Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та стягнуто з рахунків Приватного підприємства «Олімп плюс» у банках, обслуговуючих цього платника податків, до Державного бюджету України 43137,00 грн. податкового боргу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 у справі №813/3092/16 задоволено адміністративний позов Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та стягнуто з рахунків Приватного підприємства «Олімп плюс» на користь Державного бюджету України 767774,23 грн. податкового боргу.
В свою чергу, сума боргу у розмірі 767774,23 грн., стягнута відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, охоплює суму боргу за період грудень 2014 року в розмірі 43137,00 грн., що стягнута постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року.
Відповідно до акту опису майна від 02 жовтня 2014 року, складеного податковим керуючим Інспекції, у ПП «Олімп плюс» відсутнє майно, що може бути описано у податкову заставу.
На виконання судових рішень податковий орган направляв в банки, які обслуговують ПП «Олімп плюс», інкасові доручення від 07 жовтня 2015 року №21 (часткова оплата в сумі 20,05 грн.), від 07 жовтня 2015 року №20 (повернуто без виконання згідно із п.п. 10.9, 12.11 постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21 січня 2004 року №22), від 22 жовтня 2015 року №24 (часткова оплата в сумі 42,65 грн.), від 22 жовтня 2015 року №23 (повернуто без виконання згідно із п.п. 12.7, 12.11 постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21 січня 2004 року №22), від 03 листопада 2016 року №14 (повернуто без виконання згідно із п.п. 10.9, 12.11 постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21 січня 2004 року №22), від 22 лютого 2016 року №1 (часткова оплата в сумі 0,11 грн.).
Так, як вже зазначалось, вирішуючи справу та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції виходив з положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, натомість апеляційний суд керувався пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Верховний Суд, переглядаючи справу, вказує на таке.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду та вирішення справи) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Визначення адміністративного арешту, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.
Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Код